в означеннях
Тлумачення, значення слова «шик»:

ШИК 1, у, чол., розм.

1. Особлива вишуканість у манері триматися, одягатися і т. ін. Обстановка привітна.., тут кожний може одягатись, як хоче, і нема де показувати шик, хоч би хто й хотів (Леся Українка, V, 1956, 359); Незнайомий рвучко, не без шику козирнув.., піднісши кулак і випростовуючи пальці біля самої скроні (Олесь Гончар, III, 1959, 185);
//  у знач. присудк. сл. Задовольняє в найвищій мірі, є чудовим. Тарілки.., салфетки, блискучі ножі й виделки — шик! (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 20).
З (із) шиком, у знач. присл. — вишукано, елегантно, ефектно. Мундзьо одягавсь завсіди старанно І елегантно, з шиком (Іван Франко, III, 1950, 340); Ананій із шиком жбурнув на стіл, як це робили при нагоді американці, брусок сигарет та цвілу шоколадку з американського раціону (Юрій Яновський, I, 1954, 129).

2. Багатство, розкіш, пишнота, розраховані на ефект. Льокаї в фраках у брудних маніжках і засиджених мухами білих краватках. Голені й криволиці. Все претендує на шик — а пригадує другорядний ресторан (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 153); Іменини в жінки близько, — Прийдуть: теща, кум, кума. Тут би шику, шуму, блиску, А цього-то і нема (Сергій Воскрекасенко, З перцем!, 1957, 16).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 450.

Коментарі (0)

ШИК 2, у, чол., військ., заст. Стрій, шеренга. Козаки стояли під муром в бойовому шику, лавою (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 9).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 451.

Коментарі (0)