ШИПІ́ННЯ, я, сер. Дія за значенням шипіти і звуки, утворювані цією дією. Ракета із шипінням летіла в яр (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 317); Хвиля з шипінням торкалася його маленьких ніг (Вадим Собко, Скеля.., 1961, 13); З кухні долинає тихе шипіння примуса (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 9); Шипіння грамофона, до якого Гайсин ще вчора ставився байдуже, сьогодні видалось йому за гадюче (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 162); Уже в сінях він чує бідкання Дарини і .. шипіння брата (Михайло Стельмах, I, 1962, 110).