в означеннях
Тлумачення, значення слова «ширяти»:

ШИРЯТИ 1, яю, яєш, недок.

1. Повільно кружляти, тримаючись у повітрі на нерухомо простягнутих крилах. Над ними у повітрі справді ширяв хижий кобець, гостро й пронизувато свистячи (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 52); Ось хрущ гуде понуро і зникає, А там орлан ширяє нерухомий (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 407); Обозний помітив у піднебесній високості сокола та соколицю, які то ширяли, то шугали ген (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 32); Яструб ширяє в повітрі широкими кругами (Олесь Донченко, VI, 1957, 63);  * Образно. Ледве помітний світанок став ширяти над лісом (Юрій Яновський, II, 1958, 218);
//  Летіти або триматися в повітрі, використовуючи висхідні потоки повітря (про планер). Перше відділення — планерне. Протягом 40 хвилин над аеродромом ширяли безмоторні апарати (Радянська Україна, 22.VII 1958, 2);
//  Летіти з рівномірним зниженням по похилій траєкторії з виключеним мотором (про літак).

2. Стрімко пролітати, проноситися. Із глиняних нір цілими зграями вилітали пічкури, ширяли у биків попід животами і зникали у свіжому прозорому ранковому повітрі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 90); Мовчки сидів [Якоб], слухав лопотіння пострілів і шипіння куль, що ширяли над ним (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 407);
//  розм. Те саме, що шастати 2. Розбившись на ватаги, козаки не переставали ширяти по дворах і завулках (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 88); Гасова лампа, моргаючи, пригасає, по кутках барака, мотаючися, ширяють рухливі тіні (Юрій Збанацький, Ліс. красуня, 1955, 124);
//  перен. Перебігати, не зупиняючись довго, не затримуючись на чомусь (про погляд). Лиш погляд твій ширяє (Микола Терещенко, Зорі, 1944, 11); Очі його так і ширяли по широкому подвір'ї, де стояли принишклі, але уважні й насторожені слободяни (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 116).
Ширяти у позахмарному просторі див. позахмарний.

3. перен. Плавно, легко летіти; линути. Лети ж, моя пісне, від мене на волю, В просторі, де зникли надії, лунай; Ширяй-но по світу, знайди мою долю — Й останнє зітхання ти долі віддай! (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 121); Пісня, як птах, ширяла над їхніми головами (Микола Трублаїні, Мандр., 1938, 10);
//  Переноситися кудись (про думки, мрії і т. ін.). Письменнику весь час здавалося, ніби Макс переставляє фігурки, а думки його ширяють десь дуже далеко від шахової дошки (Вадим Собко, Запорука.., 1952, 229); Ще так недавно його фантазія ширяла в хмарах, ..а тепер вона не могла одірватися від будівельного майданчика (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 76).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 462.

Коментарі (0)

ШИРЯТИ 2, яю, яєш, недок., розм. Штрикати чимось у що-небудь; тикати. Берегом понад річкою ходили дядьки з довгими баграми — ширяли ними у воду, шукали... (Олесь Гончар, II, 1959, 225); Під лапатим листям висіли суцвіття, сіючи на землю золотий пилок. В них.. ворушилися лахматі бджоли, тонкими жалами ширяли у квіточки (Степан Чорнобривець, Красиві люди, 1961, 37).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 463.

Коментарі (0)