Словник української мови

ШИРОКОРЯ́ДНИЙ, а, е. Пов'язаний із застосуванням, використанням широких міжрядь при сівбі деяких сільськогосподарських культур. Широкорядним способом сіють культури, в яких кожна рослина потребує порівняно великої площі живлення (Колгоспна виробнича енциклопедія, II, 1956, 504); У широкорядному посіві [гречки] значно збільшується ступінь розгалуження коріння і його загальна довжина (Колгоспник України, 4, 1961, 24);
//  Признач. для сівби з широкими міжряддями. Широкорядні сівалки.
▲ Широкорядна сівба див. сівба.