в означеннях
Тлумачення, значення слова «сідати»:

СІДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СІ́СТИ, ся́ду, ся́деш, док.

1. Зігнувши корпус, опуститися сідницями на що-небудь; займати місце на сидінні. [Кирило:] Чого ж ви стоїте? Сідайте. Сідайте та побалакаємо (Панас Мирний, V, 1955, 142); Соломія обійшла стіл і сіла на лаві проти Романа (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 376); — Мені, тату, і в цих [штанях] добре, — жалісно скривився Левко, бо ж нема гірше, як іти в новій одежі: там не сядь, там не ляж (Михайло Стельмах, II, 1962, 129);
//  Опускатися на задні ноги, лапи (про тварин). Улани злякано шарпнули за повіддя, коні сідали з розідраними мордами (Олексій Кундзіч, Пов. і опов., 1951, 40); Сіла [собака] на задні лапи і замахала хвостом (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 408);
//  Займати місце, розташовуватися, влаштовуватися де-небудь для поїздки. — Послухай мене. Сідай на мій віз, я тебе провезу до мого двора, що ніхто й не побачить (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 462); Вже поїзд стояв напоготові. Маруся і Ломицький хапком сіли в вагон (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 88); З Константинополя сіло багато пасажирів (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 348); Він сів до авто (Юрій Яновський, II, 1958, 120);
//  Вискакувати, вилазити на спину коня чи іншої тварини. Сісти на коня він уже не міг. Жайсак спішився і спритно підсадив його у сідло (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 204);
//  наказ. сп. сиди, сидіть. Уживається як застереження, наказ не втручатися в чужі справи, не пропонувати своїх послуг і т. ін. Він уже обливається потом, тернеться щокою об плече, і знов гребе, Тоню аж жаль бере.. — Може, тебе змінити, Віталику? — Сиди, — відказує він (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 234).
 Сідати (сісти) на візника, заст. — наймати кінний екіпаж. — Я не поїду додому, на візника не сяду, — дівчинка схаменулася і замовкла (Юрій Яновський, II, 1958, 70).
Бодай ти каменем сів — уживається як проклін, звернений до непосидючого. — Хлопець пустував, ганяв по хаті, а тітка каже: не ганяй! сядь, бодай ти каменем сів (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 363); Муха сіла на ніс див. муха; Не знати, де стати, де сісти — почувати себе ніяково, непевно. Василина ввійшла в хату і не знала, де стати, де сісти (Нечуй-Левицький, II, 1958, 54); Низько сісти — втратити колишнє високе становище, колишню впливовість (про того, хто поводився зарозуміло, хизувався перед іншими). Смієшся ти, але спитатись треба: Ти з кого так смієшся і за що? З такого смійсь, що розганявсь до неба, А низько сів, пошився сам в ніщо (Павло Грабовський, I, 1959, 595); — Ти, парубче, не дуже, не дуже високо літай, бо низько сядеш (Михайло Стельмах, I, 1962, 513); [Сторчак:] Страшний він був учора на бюро. Ще не бачив таким. [Качан:] Високо літав, та низько сів... (Микола Зарудний, Антеї, 1961, 72); Ні сіло ні впало (пало): а) невідомо чому, безпричинно. Заводив [син] бійку вже без найменшої причини, от так собі, ні сіло ні впало (Гнат Хоткевич, II, 1966, 162); Як легко було стримувати себе ще кілька років тому! ..А вчора ні сіло ні впало — перед Андрієм Петровичем розбушувався (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 63); — Ще не амінь, щоб ми так ні сіло ні пало покидали свою рідну батьківщину (Іван Франко, IV, 1950, 101); — Іноді він такий добрий, хоч до рани приклади, а інколи, ні сіло ні пало, зразу ж за попругу хапається (Михайло Стельмах, I, 1962, 433); б) раптово, несподівано. — Ти чогось шукаєш, От? — Ні, бабуню. Іду. — Куди? Що ти, моя дитино? Отак, ні сіло ні впало... (Петро Дорошко, Не повтори.., 1968, 66); Пилині (пилинці, пилипочці) не давати (не дати) сісти див. пилина, пилинка, пилиночка; Сідайте (сідай, сядьте, сядь), гостем будете (будеш); Сідайте (сідай, сядьте, сядь), щоб старости сідали — традиційна формула ввічливого запрошення, звернена до того, хто входить до хати. [Джонатан:] Добридень, Річарде! [Річард:] Здоров, здоров! Давно тебе не бачив.. Сядь, гостем будеш, а я робитиму тим часом далі (Леся Українка, III, 1952, 45); — Сідайте, свахо, щоб старости сідали, — просила хазяйка (Нечуй-Левицький, II, 1956, 279); Сідати (сісти) за парту див. парта; Сідати (сісти) за стіл переговорів — починати переговори. Радянський уряд не раз пропонував урядам західних держав сісти за стіл переговорів і домовитися про те, щоб назавжди і під найсуворішим міжнародним контролем знищити всі види озброєнь — до останньої бомби й останнього снаряда (Радянська Україна, 2.IX 1961, 1); Сідати (сісти) каменем — виконувати якусь роботу наполегливо, без перерви, не підводячись із робочого місця. Постановили: не збочувати, не давати собі волі, гонити без жалю весняні спокуси, молоді принади, каменем на все літо сісти за книжки (Степан Васильченко, II, 1959, 91); Сідати (сісти) на голову кому — цілком підкоряти когось собі, своїй волі; Сідати (сісти) на свого коника див. коник; Сідати (сісти) на шию див. шия; Сідати (сісти) не в (на) свої сани; Сідати (сісти) в (на) чужі сани див. сани; Сісти в калошу див. калоші; Сісти в калюжу — потрапити в незручне становище, зазнати невдачі; Сісти-впасти (пасти); Сісти і впасти (пасти), нар.-поет. — тавтологічний зворот, що підкреслює інтенсивність дії, вираженої дієсловом сісти. Поховала віла побратима, сіла-впала на коня й гукнула: — Ой неси мене, неси в простори, туга давить, серцю тісно в грудях! (Леся Українка, I, 1951, 393); Старий Баратов, склепивши свої уста і очі, кинув його [маєток] на втіху молодих синів, котрі і сіли і пали у столицях (Панас Мирний, III, 1954, 293); Сісти маком див. мак; Сісти на лаву підсудних див. лава; Сісти на лід див. лід; Сісти на палю див. паля; Хоч сядь та й плач — дуже скрутно, нестерпно важко комусь. І рад би Вовк в які ворота вскочить, Та лишенько йому — куди не поглядить — Усюди Вовченька недоленька морочить, — Хоч сядь та й плач (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 5); Голуб'яточко, прости за невеселого листа. Так буває часом невесело, що хоч сядь та й плач (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 188); Хоч сядь та й руки згорни — немає роботи, все зроблено. Для старої Зіньки не було вже й роботи: за неї робила Соломія. — Оце мені, дочко, за тобою, як у бога за дверима: хоч сядь та й руки згорни! — не вдержалась Зінька і похвалила невістку (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 348).

2. за що, до чого і з інфін. Приступати до тривалої роботи, що виконується сидячи. Зараз сідаю за переписування новели «У грішний світ» і вишлю Вам (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 263); Чутно хтось стука у двері. Маруся мерщій схоплюється, утирається і сідає за п'яльці (Панас Мирний, V, 1955, 97); Сідав [Давид] за верстат. Лядою гупав, кидав човник, а десь думками не тут, не біля ткання (Андрій Головко, II, 1957, 83); Сідаю до роботи При високому вікні (Максим Рильський, II, 1960, 42); Ярина спочатку шпортається по хаті, коло печі, потім сідає оббирати ножем картоплю (Леся Українка, III, 1952, 717); Він не спить. Він засне, як батько сяде грати (Юрій Смолич, II, 1958, 13);
//  перев. на що, розм. Займати яку-небудь посаду, братися за виконання яких-небудь обов'язків. — Сам сяду в громадському шинку, а тебе не пущу. — Хто тобі забороняє? Сідай, про мене, сам ще й дочку свою посади, — почав шинкар (Нечуй-Левицький, II, 1956, 260); Іван Петрович подав [у відставку], а Кирило Іванович сів на його місце (Панас Мирний, I, 1954, 156); — Я добре пам'ятаю ту весну тисяча дев'ятсот вісімнадцятого року, коли на український трон сідав цирковий гетьман Скоропадський (Михайло Стельмах, II, 1962, 159); Найстаршому синові од Рогніди Ізяславу, який мав би право сісти на батьків стіл у Києві, подарував [Володимир] Полоцьк (Павло Загребельний, Диво, 1968, 216);
//  Оволодівати якоюсь технікою (електровозом, бульдозером і т. ін.). На електровози сіли досвідчені люди, які добре знають свою справу, вчаться у вузах і технікумах (Радянська Україна, 13.V 1962, 2); Хлопець, цілковито звільнившись з-під батькової опіки.., самостійно сів на бульдозер (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 271).
 Сідати на легший хліб — переходити на легшу роботу. — 3 нового поповнення не дав [командир роти] мені жодного.. «Ти, каже, повільно виховуєш, тобі з новими людьми важко, — сідай на легший хліб...» (Олесь Гончар, I, 1954, 306).

3. Поселятися десь, обирати собі постійне місце проживання і засновувати господарство; оселятися. — На Гончарівці перший сів, — розказувала мені стара дуже бабуся, — .. якийсь-то Кузьма Гончар: от від нього.. і стала Гончарівка (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 309); Черевань доскочив собі незчисленного скарбу та після війни й сів хутором коло Києва (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 49); Підіймала [Маруся] очі на опришка. — Чому не кинеш того, легіню? Чому не сядеш на ґрунт, не оженишся? (Гнат Хоткевич, II, 1966, 78).

4. Підлягати ув'язненню, позбавленню волі. Дукач навідріз відмовився оплатити утайку [штраф за незаконний посів] і сів за це в губернську тюрму (Михайло Стельмах, II, 1962, 36); — Нас випустили, пане полковнику.. — Вийдіть зараз же і сядьте під арешт. Чуєте? (Олександр Довженко, I, 1958, 146).

5. розм. Обмежувати своє харчування чим-небудь. Сідати на дієту; Сідати на хліб і воду.

6. Припиняючи політ, опускатися на що-небудь (про птахів, комах). Чорне вороння сідало громадами на сніг і знов здіймалось з місця (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 80); Сідає [голуб] принцесі на плече і випускає з дзьоба їй на коліна листа (Леся Українка, II, 1951, 192); Комар йому на лобі сів (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 133);  * Образно. На тім і кінчалася розмова — і знов темно було доокола Марусі, знов чорні думи сідали, як круки на пооране поле (Гнат Хоткевич, II, 1966, 206);
//  Опускаючись, приземлюватися (про літальні апарати). Хоч долина Шельди й гарна, Та занадто вже мала.. Літакам нема роботи, Наче стіл завбільшки — лан. І сідають вертольоти У Брюсселі — на майдан (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 112); Оточені [фашисти] вже втратили іподром, де сідали їхні транспортні юнкерси (Олесь Гончар, III, 1959, 272); — Політ, кажу, задумав [американський льотчик] навколо світу. Та на Чукотці сів. А ми поспішаємо тепер до нього (Олександр Довженко, I, 1958, 114); Заключний етап приземлення космонавт може виконати двома способами: або сісти разом з кораблем, або катапультуватися з кабіни і опуститися на звичайному парашуті (Вечірній Київ, 16.VIII 1962, 3).

7. Наштовхуючись на що-небудь під час руху, зупинятися, застрявати в чому-небудь. Тоня й досі не може як слід збагнути, що сталося з цим судном, чому воно, власне, тут? Сіло на мілину? (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 239); — Не доглянеш, погасне ліхтар на бакені — і катастрофа! Сяде пароплав на мілину (Юрій Мокрієв, Острів.., 1961, 14).
Сісти на мілину див. мілина; Сісти як (наче і т. ін.) рак на мілині (на мілкому) див. мілина, мілкий.

8. Осідати на чомусь, вкривати собою яку-небудь поверхню. Стало темно по садочках. Тихо пил сідає, І село у прохолоді Ніби оживає (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 399); Жовте листя, тремтячи й коливаючись у повітрі, тихо раз по раз сідало на землю, вкриваючи її пишним золотим накриттям (Борис Грінченко, I, 1963, 273);
//  Випадати (про росу, туман і т. ін.). Стогнав далекий жаб'ячий хор, цвіркуни свердлили десь у траві. Рясно сідала роса (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 122).

9. Спускатися за лінію обрію (про небесні світила); заходити. Розкажи, як за горою Сонечко сідає, Як у Дніпра веселочка Воду позичає (Тарас Шевченко, II, 1953, 8); Місяць уже сідав, ховаючись за хатами й деревами (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 53); Сонце, кинувши уверх стовп червоних променів, сіло за обрієм (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 48).

10. Опускатися під впливом, дією чого-небудь, знижувати рівень своєї поверхні; осідати. В стіжку, сідаючи, тихо шелестіло сіно (Чорнм Визвол. земля, 1959, 194); Крейсер сів кормою глибоко в воду (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 127); Хата сіла;
//  Ущільнюватися, втрачаючи пухкість (про сніг, тісто і т. ін.). — Гей, баби! — сердито гукнув Максим. — Вікна повибиваєте! .. Та й коровай від такого грюкоту сяде в печі! (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 41);
//  перен., розм. Зазнавати провалу в чому-небудь, не справлятися з чимсь; засипатися (див. засипатися 3). — Кожна хвилина для нас дорога. І якщо ми, замість того, щоб працювати.., почнемо перебудовувати ту організацію праці, яка існує зараз, переставляти людей, учити їх, то ніколи буде працювати. А з планом сядемо — це вже напевне (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 86).

11. розм. Втрачати силу, напругу, ставати слабшим. Харкевич направив промінець униз — батарейка уже сідала, світло розпливалося, перемішуючись із темрявою (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 281).

12. З'являтися на шкірі, тілі (про прищ, чиряк і т. ін.). Даром і чиряк не сяде (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 137).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 212.

Коментарі (0)