СІЯЮЧИЙ, а, е, уроч. Дієпр. акт. теп. ч. до сіяти. Поблід від жалю ясний Серафим І тихо знявся мовчазний угору, Закривши вид крилом сіяючим своїм (Леся Українка, I, 1951, 421).
СІЯЮЧИЙ, а, е, уроч. Дієпр. акт. теп. ч. до сіяти. Поблід від жалю ясний Серафим І тихо знявся мовчазний угору, Закривши вид крилом сіяючим своїм (Леся Українка, I, 1951, 421).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 237.