в означеннях
Тлумачення, значення слова «сіяти»:

СІ́ЯТИ, сію, сієш, недок.

1. перех. і без додатка. Кидати зерно, насіння звичайно в оброблену землю, певним способом розтрушуючи, розсипаючи його. Прийшла пора сіяти, а в людей нема ні зерна (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 135); Хазяїн сіяв овесець; Була у його нивка невелика (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 29); Вийшли в поле сіяти. Незвичайною була сівба над Дніпром у сорок четверту весну (Олександр Довженко, I, 1958, 388); Озимина зеленіє, сходить рання ярина, сіють пізню (Остап Вишня, I, 1956, 341);  * Образно. Не нарікаю ні на кого.. Орю Свій переліг — убогу ниву! Та сію слово (Тарас Шевченко, II, 1963, 402).
 Під маркер сіяти див. маркер 2; Сіяти наволоком див. наволоком; Сіяти під покрив див. покрив; Сіяти по скибі див. скиба.
Сіяти грішми (грошима) — те саме, що Сипати грішми (грошима) (див. сипати); Сіяти гроші — губити гроші. Пані, походжаючи по двору, вздріла і зняла [карбованця]. — Се, певно, ти гроші сієш? — каже на пана (Марко Вовчок, I, 1955, 130); Тихо (тиша), хоч мак (маком) сій див. мак; Уроджуватися (уродитися) там, де [і] не сіяли — з'являтися там, куди не запрошували, де не чекали. Він вроджувався й там, де його не сіяли, і підбивав хліборобів або палити панів, або скіпати з них лучину (Михайло Стельмах, I, 1962, 614); Кореспонденти — це такі люди, що можуть вродитися навіть там, де їх і не сіяли (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 156).

2. перех. і без додатка. Висіваючи зерно, насіння, займати ним яку-небудь ділянку землі; засівати. — Весна прийде, земля тепер своя, а чим сіяти? Гречки та проса он по вузлику в чулані зосталось (Олесь Гончар, II, 1959, 150); Вигадав [дикун] колись Нечуване і небувале диво — Загострену карлючку — землю дряпать, Щоб землю сіяти і мати хліб (Максим Рильський, II, 1960, 60).

3. перех., етн. Розсипати по хаті, кімнаті зерно, вітаючи з Новим роком; посівати. Хлоп'ям на Новий рік ішов я 3 торбиною зерна в село,.. У кожній хаті на долівку Пшениці жменьку сіяв я (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 17).

4. перех., біол. Поміщати мікроорганізми в живильне середовище для вирощування.

5. перех., перен. Поширювати серед людей (освіту, ідеї, чутки і т. ін.). Він, Іван, у «Суєті» Сіяв мислі золоті Про мистецтво для народу (Максим Рильський, III, 1961, 61);
//  Викликати у людей яке-небудь почуття, створювати певний настрій і т. ін. А може ж, воно [дитя] миле було та втішне?.. А може ж, воно щастя сіяло доокола і радість?.. (Гнат Хоткевич, II, 1966, 267); Близьке гуркотіння бою сіяло невиразне передчуття лиха (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 20); Сіяти ворожнечу; Сіяти ненависть.
Сіяти недобру славу (недобрі вісті) див. недобрий; Сіяти паніку див. паніка; Сіяти розбрат див. розбрат; Сіяти розумне, добре, вічне — вести велику освітньо-виховну роботу, знайомити з передовими ідеями; Сіяти смерть див. смерть.

6. перех. Пропускаючи що-небудь через Сито, решето і т. ін., відокремлювати менші часточки від більших, очищати від сторонніх домішок. У коморі сіє наша наймичка муку та й співає (Василь Стефаник, III, 1954, 121); Мати вже сіяла борошно на лаві на галушки, а Христя поросяті готувала (Андрій Головко, II, 1957, 86);  * Образно. Небо сіє дрібненький дощик на густе сито (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 53).

7. перех., перен. Розсипати рясні опади (про хмару). Хмара сіяла й сіяла — щедро, не жалуючи (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 69); Осінь, осінь... Холодно й непривітно ставало на голих вершинах тут, близько неба. Сіре воно, повзуть безконечним полотном хмари, сіючи дощ (Гнат Хоткевич, II, 1966, 266); Торкаючись дахів теремів, пливли і сіяли мряку важкі хмари (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 76);
//  неперех. Падати на землю (про густий, дрібний дощ, сніг і т. ін.). Дощ, як крізь підситок, сіяв густий та дрібний (Панас Мирний, I, 1949, 327); Вже третю добу сіє на полонині дрібний мачкатий дощик (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 323); Сіяв дрібний, вогкий сніжок (Степан Васильченко, II, 1959, 39); Стояла пізня осінь. Сіяла мжичка (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 36);
//  безос. Зранку захмарило і довго сіяло на землю холодну, дрібну мжу (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 11).

8. перех., у сполуч. із сл. світло, проміння, перен. Поширювати перев. неширокою смугою. М'які лампи денного світла сіяли на землю срібне світло (Василь Кучер, Голод, 1961, 453); Світанок сіє Своє проміння в ясноті (Андрій Малишко, Книга.., 1954, 5).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 236.

Коментарі (0)

СІЯ́ТИ, яю, яєш, недок., уроч. Те саме, що сяяти. Сіяло сонце, в небесах Ані хмариночки, та тихо, Та любо, як у раї (Тарас Шевченко, I, 1963, 310); Ніч ясна була та тиха, місяць сіяв серед неба (Юрій Федькович, Буковина, 1950, 68); Світло од груби золотить протилежну стіну, і круг Стасикової голови сіяє німб (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 254); Її очі сіяли, обличчя злегка зашарілось, рухи стали жвавіші (Леся Українка, III, 1952, 502); Дідона сіяла красою і йшла в осереддя Праці і всіх закликала до міста майбутнього братись (Микола Зеров, Вибр., 1966, 236); Племенам і народам, наче сонце, Його [В. І. Леніна] ім'я сіятиме завжди! (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 7).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 237.

Коментарі (0)