в означеннях
Тлумачення, значення слова «сікатися»:

СІКАТИСЯ, аюся, аєшся, недок.

1. Нападати, кидатися на кого-небудь, маючи намір ударити, побити і т. ін. Червона, роз'юшена жінота верещала над нами, сікалась до нас з дрючками (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 258); В залі все більше зростав крик, вже нічого не можна було розібрати. Шляхтичі вже сікались один на одного, вже брязкали шаблями (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 390); Йонька бачив, що в господарстві нічого не робиться так, як він велить, гримав дверима, сердився і навіть сікався до Уляни з кулаками (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 88);
//  Рватися до кого-небудь, намагаючись укусити (про собак). Собаки обпали робітників, сікалися до ніг та піднімали страшенний галас на ціле село (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 205); Вихопився з двору невп'ятий [неприв'язаний] собака,.. сікався (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 23).

2. Починати сварку. [Чопорій:] Я диктую..! [Тетяна:] Іди додому! Нічого вже нам тут сікатись! Налихотворив [нашкодив] добре, що тепер і не знаєш, як обернутись1 (Марко Кропивницький, V, 1959, 153); Піймавши підозрілу посмішку на обличчі котрогось із хлопців, він уже сікається: — Ти не либся [посміхайся],.. слухай, коли старші говорять... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 147);
//  Безцеремонно втручатися (в розмову, сварку і т. ін.); встрявати. [Віталій (до Хоми):] А скілько в цім році прийняв від людей грошей? [Настя:] Хіба він зна.. [Хома:] Ой Насте, ой Насте! Кажу тобі: мовчи, не сікайся! (Карпенко-Карий, II, 1960, 172); [Христя:] А ти б, Мелашко, не сікалася з розмовою, коли не твоя річ попереду... (Марко Кропивницький, IV, 1959, 13);
//  Настирливо, вимогливо або погрозливо звертатися до кого-небудь; приставати, чіплятися. — Де це ти, Саню, була? — спитала в неї Навроцька. — В Мурашкової, — обізвалася Саня. — 3 ким же ти там бачилась? — сікалась до неї Навроцька (Нечуй-Левицький, V, 1966, 231); — Длячого ви існуєте чи то, пак, живете? — Це така вже в нього звичка сікатися з цим запитанням до кожного (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 118); — Я — підкуркульник? — вигукував сміливо Левко Триту з, сікаючись до Мельника. — Куркуль, — сказав рішуче Степан (Григорій Епік, Тв., 1958, 287).

3. перев. з інфін., з чим. Намагатися щось зробити; збиратися, намірятися. Минув день і не один, як згадала стара: — Десь-то наші тепер обертаються? — Дочки зітхнули, та й тільки. Ніхто з них в Кам'янці не був, то й не сікались вгадувати, де б саме вони були (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 144); — А за що ж він мене в'язати сікається? (Панас Мирний, I, 1949, 293); [Кіндрат Антонович:] Чого не тямиш, про те не сікайся міркувати (Марко Кропивницький, II, 1958, 299);
//  З'являтися до кого-небудь з якимись неприйнятними пропозиціями, всупереч чиємусь бажанню нав'язувати що-небудь; потикатися. Сікалися і міщани, і купці; залицялися і поповичі,.. так і попадею не хотіла [Галочка] бути (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 314); Ніхто з сусід більше не зважувався зазирати в Микитині горшки, ніхто не сікався з порадами, ніхто не каламутив спокою (Любов Яновська, I, 1959, 309).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 217.

Коментарі (0)