в означеннях
Тлумачення, значення слова «сікти»:

СІКТИ, січу, січеш, недок.

1. перех. Рубати що-небудь на дрібні частини чимсь гострим; подрібнювати. Приходили [удова і Галя] у місто і наймалися робити, де траплялось і що бог насилав: воду носити, городи полоть, сікти капусту, хати білити (Марко Вовчок, I, 1955, 314); — Скажи, будь ласка, дочко, куховарці, щоб зараз сікла м'ясо на товченики (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 16); Промиті розмочені гриби варять.. Відвар цідять, а гриби дрібно січуть (Українські страви, 1957, 91); Січе [Йонька] хмиз сокирою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 126);
//  Відрубувати, відтинати; відсікати. Зарубали [явора] знову — Чують тиху мову: — Най тече кров з гілки, — Січіть — не зважайте, Та серденька тільки Мого не вражайте (Павло Грабовський, I, 1959, 318); Сам тільки Несториця з кількома недобитками прибіг до царя, схиляючи повинну голову, яку, як відомо, меч не січе (Павло Загребельний, Диво, 1968, 274);
//  Завдавати ударів холодною зброєю. Велів [Еней] всіх [ворогів] сікти та рубать (Іван Котляревський, I, 1952, 287); Вихопили [Володимир і старий] шаблі, почали рубати ворогів. Рубали сікли. Перебили всіх (Три золоті слова, 1968, 47); «Веди, Олег, нас! Хай огнисто січе наш меч потвори злі, аж поки жодного фашиста не буде більше на землі!» (Володимир Сосюра, II, 1958, 488);
//  Влучаючи в що-небудь, пробивати, кришити і т. ін. (про дію куль, снарядів тощо). Дем'ян сторожко виставляв півголови над берегом вирви. Кулі січуть самісінький край, і одна дзенькав по Дем'яновій касці (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 154);
//  Швидким рухом, ударом чого-небудь розтинати, розрізати (повітря, воду, хвилі і т. ін.). Море сіре, злегка поморщене від вітру, весляр звільна січе його веслами (Іван Франко, XVI, 1955, 285); Над чумацькою валкою кружляв у височині шуліка, могутнім розмахом крил січе блакить (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 77);
//  Прорізувати простір, хмару і т. ін. (про промінь, прожектор і т. ін.). Стріляли кулемети, прожектори сікли туман (Юрій Яновський, I, 1958, 222); Гігантські мечі прожекторів метушливо сікли хмари (Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 132);
//  Пошкоджувати стебло, листя рослин, виїдаючи дірки (про комах). Ненажерний довгоносик поїда молодий буряк, гробак корінець ранить, дротянка гич січе, лист всиха (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 14).
Сікти зубами — те саме, що Дзвонити (видзвонювати, ляскати, цокотіти і т. ін.) зубами (див. зуб). Їй нараз зробилося якось зимно-зимно, так що почала голосно сікти зубами (Іван Франко, III, 1950, 457); Гриб і Печериця таки сікли з страху зубами (Петро Козланюк, Мандрівники, 1946, 32); Плаче хлопчик, горить... Довго тут до біди? Як хриплять в нього груди недужі. Він зубами січе і шепоче: води... (Леонід Первомайський, II, 1958, 229); Сікти на капусту див. капуста; Сікти на локшину — те саме, що Сікти на капусту (див. капуста). Печеніги попхалися в ворота, вони вскакували у вузький і тісний прохід по кільканадцятеро, і їх відразу сікли на локшину (Павло Загребельний, Диво, 1968, 509); Сікти на січку див. січка.

2. перех. і без додатка. Бити, карати (батогом, різкою, лозиною і т. ін.); шмагати, пороти. Ще добре й не вимовив [писар], а хлопці вже і мотнулись: розперезали [Явдоху], положили, січуть.... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 187); — Він свою першу жінку канчуком сік, — і вмерла, бідна, від його побоїв (Іван Франко, III, 1950, 452); У кімнатці стояла широка лава. Порфільєв здогадався: тут сікли дубцями арештованих (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 481);  * Образно. Кому хвала — кому хула.. Мене ж, мов мачуха, сікла Сувора критика, і що ж, Це я їй дякую й росту (Любов Забашта, Калин. кетяг, 1956, 91);
//  Хльоскати по чому-небудь (про гілки, високу траву і т. ін.). Височенні трави сікли по ногах, по руках (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 56).

3. перев. у сполуч. із сл. словами, язиком, перех. і неперех., перен. Говорити щось різке, неприємне. Дивиться [Варка], наче зараз тебе в'їсть, не соливши, словами і січе, і руба, ані приступити... (Марко Вовчок, VI, 1956, 293); — Прийде час — побачиш сама: не заслужив я тих слів, котрими твоя Софійка мене січе... (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 161); І знову карала себе [Мар'яна], і видимими і невидимими сльозами оплакувала свій гріх, навіть не догадуючись, що вона чистіша і душею, і почуттями за багатьох тих, що сікли її своїми язиками (Михайло Стельмах, II, 1962, 300).

4. неперех., перен. Сильно, безперервно йти, лити струменем (про дощ); періщити. Настала середина лютого, із сонцем, із теплим вітром,.. сікли й дощі (Ольга Кобилянська, III, 1956, 522); Дощ січе, шипить, шумить, Хвиля -злісно клекотить (Максим Рильський, I, 1946, 226); Під чобітьми чавкав грязюка, зверху січе дощ (Василь Козаченко, Серце.., 1947, 27).

5. перех. і неперех. З Силою бити, вдаряти (про дощ, вітер, сніг і т. ін.). Був чотирнадцятий, був чорний рік. Похмурий дощ похмуру землю сік (Максим Рильський, II, 1960, 57); Чулися страшенні удари грому та густе сичання дощу, що сік об брезент (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 137); Вітер шарпав поли шинелей, кінці башликів, сік гострим снігом обличчя (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 185); Сніг січе по щоках, налипав на віях, сліпить, але вона змивав його слізьми (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 11); Січе зави рюха січнева (Леонід Первомайський, II, 1958, 134);
//  безос. Любо йому, що ніхто у світі не знає, як сікло його темної ночі дощем холодним, як глушило громами, блискавками палило (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 35); Сікло, як градом, збивало з ніг, безпроглядною сухою каламуттю бушувало навкруги — від землі до неба (Олесь Гончар, I, 1959, 3);
//  Виявляючись з особливою силою, викликати болісні відчуття (про дію морозу).

6. перех. і неперех., розм. Безперервно й інтенсивно стріляти, обстрілювати із автоматів, кулеметів і т. ін.; смалити. Виявивши місця кулеметних гнізд, вороги сікли по них з кулеметів і автоматів (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 149); Юні месники йдуть, і січуть, і січуть автомати (Володимир Сосюра, II, 1958, 241).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 217.

Коментарі (0)