в означеннях
Тлумачення, значення слова «сіктися»:

СІКТИСЯ, січуся, січешся, недок.

1. Битися холодною зброєю. Свій з своїм січися, рубайся, а чужий не мішайся (Номис, 1864, № 9452); Вхопили [Володимир і Песьоголовець] шаблі й почали рубатися. Січуться так, аж шаблі іскри мечуть (Три золоті слова, 1968, 50); Хмара на хмару пішла, наче й сонце не сходило з ночі. Тут вже рушниці замовкли: схопилися [повстанці з ворогами] сіктись, боротися (Павло Тичина, I, 1957, 105).

2. Стаючи надміру сухим, розщеплюватися та обламуватися на кінцях (про волосся). В добрім житті кучері в'ються, а в поганім — січуться (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 35);  * Образно. Стогне ясень: — Люба хвиле, Глянь на мене молодого, Як з кохання в'яну я... Як мій лист зелений жовкне, Темні кучері січуться (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 45);
//  Розсукуватися (про волокно, нитку і т. ін.).  * Образно. Ловить [Роман] очима червону веснянкувату сітку березових гілок, між якими велично пливуть крижини хмарин і січуться сонячні волокна (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 479);
//  Розсотуватися, обтріпуватися (про тканину, одяг і т. ін.). Лиштва січеться.

3. З'являтися внаслідок удару, тертя; викрешуватися. Забавка була-таки без жартів. Аж іскри сіклися з шабель (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 252); Була жахлива ніч степової бурі, на небі місяць літав з хмари на хмару, сухі блискавки сіклися в повітрі (Юрій Яновський, II, 1958, 249);
//  Виникати, намічатися (про зморшки). Вона вже була пристаркувата, на негарному, вилицюватому, монгольського типу, обличчі вже сіклись і ткалися перші глибокі зморшки (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 355).

4. Пас. до сікти 1, 2, 5.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 218.

Коментарі (0)