СІЛЬ, солі, жін.
1. Біла речовина з гострим характерним
смаком, що являє собою кристали хлористого натрію і
вживається як приправа до страв, для консервування
і т. ін. Сім год у Крим по сіль ходив [чумак], А сім год
до Дону; Ані долі, ані щастя Ні в людях, ні дома!
(Яків Щоголів, Поезії, 1958, 66); — Може, тобі ще й солі треба
до страви? — промовила Соломія і поставила перед
Денисом солянку. — Посоли, то буде смачніше (Нечуй-Левицький,
VI, 1966, 341); Дід виймав шматок хліба та дрібок солі,
починає й собі снідати... (Панас Мирний, I, 1949, 151); Вмочає
[Вустимко] картоплину в сіль і запихає її в рот (Іван Багмут,
Опов., 1959, 11); Квітує степ на Перекопі. Іскриться
сіль на Сиваші (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 9);
* Образно. В спільних битвах і горіннях — Дружби сіль
кріпка. І Міцкевич в поколіннях Привіта Франка (Терень Масенко,
Сорок.., 1957, 92); Серед скель, як сон, легких, Я думок
тяжкою сіллю Посипав безжурний сміх (Максим Рильський,
Мости, 1948, 68); * У порівняннях. За Ташанню тю ярах шуміли,
спадаючи, весняні води. Сива паморозь блищала на
землі, як сіль (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 8); Правда, як сіль,
солона (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 542);
// Біла речовина, що осідає на
одязі від випарів поту. Один по одному піднімалися
мінометники на висоту за командиром роти. Сорочки на
їхніх спинах за ці дні побіліли: на них, пропотілих
наскрізь, виступила й позасихала сіль (Олесь Гончар, III, 1959,
60).
Зустрічати хлібом і сіллю див. хліб; Подякувати за
хліб, за сіль див. хліб; Просимо хліба та солі одвідати
див. хліб; Спасибі за хліб, за сіль див. хліб; Хліб та (і)
сіль! див. хліб; Цуратися (одцуратися) [від] хліба й
солі див. хліб.
▲ Кам'яна сіль — мінерал, що за своїм хімічним
складом є хлористим натрієм; гірська порода, що
складається з цього мінералу; Кухонна сіль — те саме, що
Хлористий натрій (див. натрій). В харчовий раціон
необхідно додавати кухонної солі (Загальний догляд за хворими,
1957, 53).
♦ Водити хліб і сіль див. водити; Готовий (готова і т.
ін.) з'їсти (проковтнути і т. ін.) без солі; З'їв би (з'їла б,
проковтнув би, проковтнула б і т. ін.) без солі кого —
дуже ненавидячи когось, хто-небудь ладен завдати
йому найбільших прикрощів. — На світі люде вороги
одно другому. Одно другого готове продати ні за що ні
про що; одно другого готове в ложці води втопити, з'їсти
без солі (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 410); — Правдиво живе
[Себастіян]. А що він має з цього?.. Дехто.. без солі з'їв би
його (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 137); Савченко
загорівся, як жарина, похнюпився. Він без солі проковтнув
би від злості цього Василенка (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961,
359); Ділити (розділяти) хліб і сіль див. хліб; Заробити
на сіль до оселедця, ірон. — нічого не заробити. Заробив
на сіль до оселедця (Номис, 1864, № 9852); Знати
(дізнаватися, дізнатися), почому (почім) хліб і сіль
див. хліб; Лантух солі з'їсти див. лантух; Любити, як
сіль в оці [і тернину в боці], ірон. — дуже не любити
когось. Пішов русин найматися до графа, якого люди
любили, як сіль в оці і тернину в боці (Казки Буковини. Казки Верховини,
1968, 114); Насипати солі на хвіст див. насипати 1; Не до
солі кому: а) комусь байдуже до чогось, коли є важливіша
справа. А вже мені не до солі, коли грають на басолі
(Номис, 1864, № 10076); б) комусь дуже скрутно;
непереливки. — Мені тепер, як кажуть, — не до солі...
Що то робить моя Одарочка? (Олекса Стороженко, I, 1957, 89); Робота
у мене остатніми часами йшла не шпарко, бо такі були
справищо було «не до солі» (Леся Українка, V, 1956, 173);
[Не один] пуд солі з'їсти див. з'їдати; Пропасти, як сіль
у воді — безслідно зникнути; Сіллю в оці (в очах) бути;
[Мов (як)] сіль в оці (в очах) див. око; Сіль тобі в оці
(в очі) див. око; Сіль тобі на язик [печина в зуби (у
вічі)] — уживається як лайка, прокляття. — Щоб ти
окаменіла, як Лотова жінка, за такі речі! — крикнув з
досади Шрам.. — Сіль тобі на язик, печина в зуби! —
оддала потиху ковалиха, бо була трохи п'яненька (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 120); [Степанида:] Сіль та печина
тобі в вічі! Що це ти верзеш? (Марко Кропивницький, I, 1958, 125);
У Крим по сіль — традиційна жартівлива відповідь на
запитання «куди йдеш, йдете, їдеш, їдете?» — Куди
їдете? — запитує Гнат, заступаючи жеребцем дорогу.
— У Крим по сіль, — веселіє очима Джмелик (Григорій Тютюнник,
Вир, 1964, 66).
2. перен. Те, що становить суть, смисл чого-небудь.
Зоя й тоді не зрозуміла, в чому сіль тих віршів (Агатангел Кримський,
А. Лаговський, І, II, 1905, 204); — Змагання наше
спрямоване на те, щоб у країні було більше хліба, щоб ще
заможніше жили наші люди. У цьому — головний виграш
від змагання, у цьому його сіль (Хлібороб України, 7, 1973,
5);
// Хтось особливо значний або щось винятково
цінне, важливе.
♦ Сіль землі — видатні представники якої-небудь
суспільної групи; добірна частина певного товариства.
Дев'ятий вал... Чи то ж була вода, що марне так розбилася
об кручу? То ж сіль землі, то ж сила молода ішла
на смерть, на згубу неминучу (Леся Українка, I, 1951, 184);
— Так в якому ж питанні ви не дійшли згоди? — Про
буржуазію, отче Миколаю.. Про неї ж, — Варава покосував
[покосився] очима на гостей. — Більшість із нас
гадає, що буржуазія — сіль землі (Михайло Стельмах, I, 1962,
335); — Гірники, питаєш? — Гірники, як тобі сказати,
сіль землі... (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 117).
3. перен. Те, що надає гостроти словам,
висловлюванням; дотепність. Коли який жарт надто часто
повторяти, то він втратить свою сіль, се треба
пам'ятати юмористам [гумористам] (Леся Українка, VIII,
1965, 21); Входять гості, От буйна сіль тонкої злості
Розмову приправляє їм (Пушкін, Є. Онєгін, перекл.
Рильського, 1949, 206); — Крутиться [корчмар], мов
той в'юн! — додав хтось слово пополам із сіллю (Михайло Чабанівський,
Балканська весна, 1960, 111);
// Дотепні, але грубі слова
та вислови. Може б, наш український гумор обійшовся
без тої нетовченої солі, що пересипає грубо всі наші
часописи (Леся Українка, VIII, 1965, 245).
♦ Аттічна сіль — витончений дотеп; Відважувати
(відважити) солі — говорити уїдливо, образливо, грубо.
— Здається, Сомко налаяв Іванця свинею, чи що?
— Не свинею, а собакою, да ще старим собакою..
— Га-га-га! — засміявся Черевань. — Одважив солі добре!
(Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 57); Додати солі [та перцю] —
зробити гострішим, дотепнішим, уїдливішим (про мову).
Треба їх [байки] не тілько горазденько вигладити, а
деякі і зовсім переробити, розмову в їх поширити, солі
та перцю (свого — стрюкуватого [стручкуватого]!)
додати (Панас Мирний, V, 1955, 381).
4. Хімічна сполука, речовина, у якій водень кислоти
повністю або частково заміщений металом. Якщо пропускати
сірководень у розчин їдкого натру, то утворюється
розчинна у воді натрієва сіль сірководневої кислоти
(Загальна хімія, 1955, 318); Мінеральні добрива на
кислих ґрунтах слід вносити у формі лужних або фізіологічно
лужних солей (Колгоспна виробнича енциклопедія, II, 1956, 210); Підгодівля
тварин солями мікроелементів, якщо їх не вистачає
в кормах, зміцнює здоров'я худоби, збільшує її живу
вагу (Наука і життя, 2, 1957, 24);
// Просочена нашатирним
спиртом сода, яка раніше була лікувальним засобом.
Не міг [Драгомирецький] заснути. Він вже пив валер'янку,
нюхав солі — нічого не допомогло (Юрій Смолич, Мир..,
1958, 59); Вона наливала йому валеріани [валер'янки],
давала нюхальну сіль, але Обручов довго не міг
заспокоїтися (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 500).
▲ Англійська сіль — сірчанокисла магнезія
солоно-гіркого смаку, вживана як проносне; Кисла сіль див.
кислий.