в означеннях
Тлумачення, значення слова «сіль»:

СІЛЬ, солі, жін.

1. Біла речовина з гострим характерним смаком, що являє собою кристали хлористого натрію і вживається як приправа до страв, для консервування і т. ін. Сім год у Крим по сіль ходив [чумак], А сім год до Дону; Ані долі, ані щастя Ні в людях, ні дома! (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 66); — Може, тобі ще й солі треба до страви? — промовила Соломія і поставила перед Денисом солянку. — Посоли, то буде смачніше (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 341); Дід виймав шматок хліба та дрібок солі, починає й собі снідати... (Панас Мирний, I, 1949, 151); Вмочає [Вустимко] картоплину в сіль і запихає її в рот (Іван Багмут, Опов., 1959, 11); Квітує степ на Перекопі. Іскриться сіль на Сиваші (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 9);  * Образно. В спільних битвах і горіннях — Дружби сіль кріпка. І Міцкевич в поколіннях Привіта Франка (Терень Масенко, Сорок.., 1957, 92); Серед скель, як сон, легких, Я думок тяжкою сіллю Посипав безжурний сміх (Максим Рильський, Мости, 1948, 68);  * У порівняннях. За Ташанню тю ярах шуміли, спадаючи, весняні води. Сива паморозь блищала на землі, як сіль (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 8); Правда, як сіль, солона (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 542);
//  Біла речовина, що осідає на одязі від випарів поту. Один по одному піднімалися мінометники на висоту за командиром роти. Сорочки на їхніх спинах за ці дні побіліли: на них, пропотілих наскрізь, виступила й позасихала сіль (Олесь Гончар, III, 1959, 60).
 Зустрічати хлібом і сіллю див. хліб; Подякувати за хліб, за сіль див. хліб; Просимо хліба та солі одвідати див. хліб; Спасибі за хліб, за сіль див. хліб; Хліб та (і) сіль! див. хліб; Цуратися (одцуратися) [від] хліба й солі див. хліб.
Кам'яна сіль — мінерал, що за своїм хімічним складом є хлористим натрієм; гірська порода, що складається з цього мінералу; Кухонна сіль — те саме, що Хлористий натрій (див. натрій). В харчовий раціон необхідно додавати кухонної солі (Загальний догляд за хворими, 1957, 53).
Водити хліб і сіль див. водити; Готовий (готова і т. ін.) з'їсти (проковтнути і т. ін.) без солі; З'їв би (з'їла б, проковтнув би, проковтнула б і т. ін.) без солі кого — дуже ненавидячи когось, хто-небудь ладен завдати йому найбільших прикрощів. — На світі люде вороги одно другому. Одно другого готове продати ні за що ні про що; одно другого готове в ложці води втопити, з'їсти без солі (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 410); — Правдиво живе [Себастіян]. А що він має з цього?.. Дехто.. без солі з'їв би його (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 137); Савченко загорівся, як жарина, похнюпився. Він без солі проковтнув би від злості цього Василенка (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 359); Ділити (розділяти) хліб і сіль див. хліб; Заробити на сіль до оселедця, ірон. — нічого не заробити. Заробив на сіль до оселедця (Номис, 1864, № 9852); Знати (дізнаватися, дізнатися), почому (почім) хліб і сіль див. хліб; Лантух солі з'їсти див. лантух; Любити, як сіль в оці [і тернину в боці], ірон. — дуже не любити когось. Пішов русин найматися до графа, якого люди любили, як сіль в оці і тернину в боці (Казки Буковини. Казки Верховини, 1968, 114); Насипати солі на хвіст див. насипати 1; Не до солі кому: а) комусь байдуже до чогось, коли є важливіша справа. А вже мені не до солі, коли грають на басолі (Номис, 1864, № 10076); б) комусь дуже скрутно; непереливки. — Мені тепер, як кажуть, — не до солі... Що то робить моя Одарочка? (Олекса Стороженко, I, 1957, 89); Робота у мене остатніми часами йшла не шпарко, бо такі були справищо було «не до солі» (Леся Українка, V, 1956, 173); [Не один] пуд солі з'їсти див. з'їдати; Пропасти, як сіль у воді — безслідно зникнути; Сіллю в оці (в очах) бути; [Мов (як)] сіль в оці (в очах) див. око; Сіль тобі в оці (в очі) див. око; Сіль тобі на язик [печина в зуби (у вічі)] — уживається як лайка, прокляття. — Щоб ти окаменіла, як Лотова жінка, за такі речі! — крикнув з досади Шрам.. — Сіль тобі на язик, печина в зуби! — оддала потиху ковалиха, бо була трохи п'яненька (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 120); [Степанида:] Сіль та печина тобі в вічі! Що це ти верзеш? (Марко Кропивницький, I, 1958, 125); У Крим по сіль — традиційна жартівлива відповідь на запитання «куди йдеш, йдете, їдеш, їдете?» — Куди їдете? — запитує Гнат, заступаючи жеребцем дорогу. — У Крим по сіль, — веселіє очима Джмелик (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 66).

2. перен. Те, що становить суть, смисл чого-небудь. Зоя й тоді не зрозуміла, в чому сіль тих віршів (Агатангел Кримський, А. Лаговський, І, II, 1905, 204); — Змагання наше спрямоване на те, щоб у країні було більше хліба, щоб ще заможніше жили наші люди. У цьому — головний виграш від змагання, у цьому його сіль (Хлібороб України, 7, 1973, 5);
//  Хтось особливо значний або щось винятково цінне, важливе.
Сіль землі — видатні представники якої-небудь суспільної групи; добірна частина певного товариства. Дев'ятий вал... Чи то ж була вода, що марне так розбилася об кручу? То ж сіль землі, то ж сила молода ішла на смерть, на згубу неминучу (Леся Українка, I, 1951, 184); — Так в якому ж питанні ви не дійшли згоди? — Про буржуазію, отче Миколаю.. Про неї ж, — Варава покосував [покосився] очима на гостей. — Більшість із нас гадає, що буржуазія — сіль землі (Михайло Стельмах, I, 1962, 335); — Гірники, питаєш? — Гірники, як тобі сказати, сіль землі... (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 117).

3. перен. Те, що надає гостроти словам, висловлюванням; дотепність. Коли який жарт надто часто повторяти, то він втратить свою сіль, се треба пам'ятати юмористам [гумористам] (Леся Українка, VIII, 1965, 21); Входять гості, От буйна сіль тонкої злості Розмову приправляє їм (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 206); — Крутиться [корчмар], мов той в'юн! — додав хтось слово пополам із сіллю (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 111);
//  Дотепні, але грубі слова та вислови. Може б, наш український гумор обійшовся без тої нетовченої солі, що пересипає грубо всі наші часописи (Леся Українка, VIII, 1965, 245).
Аттічна сіль — витончений дотеп; Відважувати (відважити) солі — говорити уїдливо, образливо, грубо. — Здається, Сомко налаяв Іванця свинею, чи що? — Не свинею, а собакою, да ще старим собакою.. — Га-га-га! — засміявся Черевань. — Одважив солі добре! (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 57); Додати солі [та перцю] — зробити гострішим, дотепнішим, уїдливішим (про мову). Треба їх [байки] не тілько горазденько вигладити, а деякі і зовсім переробити, розмову в їх поширити, солі та перцю (свого — стрюкуватого [стручкуватого]!) додати (Панас Мирний, V, 1955, 381).

4. Хімічна сполука, речовина, у якій водень кислоти повністю або частково заміщений металом. Якщо пропускати сірководень у розчин їдкого натру, то утворюється розчинна у воді натрієва сіль сірководневої кислоти (Загальна хімія, 1955, 318); Мінеральні добрива на кислих ґрунтах слід вносити у формі лужних або фізіологічно лужних солей (Колгоспна виробнича енциклопедія, II, 1956, 210); Підгодівля тварин солями мікроелементів, якщо їх не вистачає в кормах, зміцнює здоров'я худоби, збільшує її живу вагу (Наука і життя, 2, 1957, 24);
//  Просочена нашатирним спиртом сода, яка раніше була лікувальним засобом. Не міг [Драгомирецький] заснути. Він вже пив валер'янку, нюхав солі — нічого не допомогло (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 59); Вона наливала йому валеріани [валер'янки], давала нюхальну сіль, але Обручов довго не міг заспокоїтися (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 500).
Англійська сіль — сірчанокисла магнезія солоно-гіркого смаку, вживана як проносне; Кисла сіль див. кислий.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 219.

Коментарі (0)

СІЛЬ 1 ... Перша частина складних слів, що відповідає слову сільський, напр.: сільактив, сільелектро, сількомітет, сільунівермаг і т. ін.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 220.

Коментарі (0)

СІЛЬ 2 ... Перша частина складних слів, що відповідає слову сіль, напр.: сільзавод.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 220.

Коментарі (0)