в означеннях
Тлумачення, значення слова «сімейка»:

СІМЕ́ЙКА, и, жін.

1. Зменш.-пестл. до сім'я 1. Буйно пишається жито у полі, Трудника [трудівника] серце радіє: Буде сімейці на рік цей доволі (Іван Манжура, Тв., 1955, 54);
//  перев. ірон. Те саме, що сім'я 1. [Храпко:] Ні, не везе таки мені на сімейку І Клопочусь за неї, турбуюся, роблю-заробляю, а що вийде з того? (Панас Мирний, V, 1955, 122); Попалася йому повість Нечуя-Левицького про Кайдашеву сім'ю; він поглинав сторінку за сторінкою, обурювався, сміявся і лаявся: «Ну й сімейка, ну й життя, хай йому лиха година!» (Іван Сенченко, Опов., 1959, 27).

2. Зменш.-пестл, до сім'я 3. Мак поспіль вкрив городи коло кожнісінької хатки, снопчиками та жмутками ріс при дорозі; то забиравсь на дашок одною квіткою пишною, то цілою сімейкою (Марко Вовчок, I, 1955, 323); Синиці веселим табунцем йшли вершинами дерев. Старі синички вели кудись свою сімейку (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 138).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 222.

Коментарі (0)