в означеннях
Тлумачення, значення слова «сімейний»:

СІМЕ́ЙНИЙ, а, е,

1. Який має сім'ю (у 1 знач.); не самотній. Брати Калиновичі, хоч молоді кавалери, вели життя таке правильне й умірковане, що міг би позавидувати їм не один сімейний чоловік (Іван Франко, VI, 1951, 201); Курбалу тут знали всі. Жив він, як і всі сімейні робітники, в невеличкім будиночку (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 310); — Цілинним радгоспам тепер народ потрібний ґрунтовний, сімейний (Анатолій Хорунжий, Ковила, 1960, 11);
//  у знач. ім. сімейний, ного, чол.; сімейна, ної, жін. Людина, що має сім'ю. На порозі виникла огрядна постать господині.. — На кватирю [квартиру], — лаконічно доповів їй чоловік. — А ви — сімейний? — Ні, ні. — Тоді заходьте, — і пропустила в кімнату (Андрій Головко, I, 1957, 461).

2. Стос. до сім'ї (у 1 знач.), пов'язаний з життям сім'ї, у сім'ї; родинний. З одного боку — мої старечі літа, з другого — сімейні та службові обов'язки не сприяли намножувати літературного матеріалу (Панас Мирний, V, 1955, 430); Через кілька місяців Іван Мусійович одружився, зажив сімейним життям (Юрій Збанацький, Любов, 1957, 11); — Та ти не бійсь, — не дав йому доказати [Петро]. — На твоє сімейне щастя я не зазіхав (Андрій Головко, I, 1957, 480); Старий побут, сімейне безладдя, хатня залежність будь-кого може заморочити (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 241); — Ну, годі вже, годі, — примирливо обізвався Гаврило, намагаючись загасити сімейну сварку (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 236);
//  Розрахований на членів сім'ї. — Хіба тебе не вразило, приміром, що Марійка на сімейну вечірку запросила свого класного керівника? (Олесь Донченко, V, 1957, 338); Батько грав марш — родинний, інтимний марш. Його не виконувалося при сторонніх, його гралося тільки в тісному колі родини — увечері напередодні родинних свят.. Це був сімейний ритуал (Юрій Смолич, II, 1958, 36);
//  Який належить сім'ї, переходить із покоління в покоління. Сімейна реліквія;
//  Який здійснюється, відбувається за участю членів сім'ї. В четвер і в п'ятницю, перед весіллям, молоді запрошують свою родину на весілля. Склад весільних гостей визначається сімейною радою батьків молодого й молодої окремо в кожній сім'ї (Весілля, I, 1970, 285);
//  Який складається з членів сім'ї. Вже мати [М. Островського] в сімейному колі мене величав синком (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 229).
Сімейнє право — те саме, що Родинне право (див. родинний).

3. перен. Приватний, домашній. Ніколи ще Юля не говорила Вікторові про свої сімейні справи, про батька (Олесь Донченко, V, 1957, 258);
//  перен. Інтимний; душевний. Щира сімейна простота і лагідність, щось гранично мирне, цивільне, затишне поєднувалось в характері Гречкуна з холодною військовою рішучістю (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 96).

4. Стос. до сім'ї (у 3 знач.). Якщо добір провадять за будовою тіла, продуктивністю і походженням птиці з тієї чи іншої сім'ї, то селекція називається сімейною (Птахівництво, 1955, 66).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 223.

Коментарі (0)