СІ́НИ, ней, мн. Нежила частина селянських хат і невеликих міських будинків, яка з'єднує жиле приміщення з ґанком, рундуком або ділить хату, будинок на дві половини. Ми ввійшли в сіни. По один бік сіней були одчинені двері в чималеньку пекарню, по другий бік — була невеличка світлиця (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 266); Через сіни, у своїй хаті коло розчиненого вікна сидить Василь (Панас Мирний, IV, 1955, 152); В сінях зачувся гомін, в хату увійшов Сергій і ще хтось у довгому чорному пальті (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 162).