СІПНУТИ, ну, неш, док.
1. перех. і неперех. Однокр.
до сіпати. Мотря сіпнула глиняника до себе; шматок
горшка зостався в Карпових руках (Нечуй-Левицький, II, 1956,
272); Сіпнула [черниця] двері Разів зо два, так, злегенька
(Володимир Самійленко, I, 1958, 259); Федір сіпнув кільце і кинув
гранату під ковпак танка (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 606);
Дід сіпнув і, почувши на кінці вудочки опір, рвонув її з
води (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 12); Бжеський мовчки
сіпнув плечима (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 26); Мокроступ
сіпнув головою, гоноровито глянув на Твердохліба
(Микола Ю. Тарновський, Як на.. ниві, 1958, 127);
// безос. Вас
сіпнуло; ви кинулися, наче проснулись, розкриваєте очі...
(Панас Мирний, IV, 1955, 314).
2. неперех. Різким рухом зрушити з місця. Робочі коні сіпнули, і Зоня проїхала повз гурт цікавої челяді геть 8 двора (Леся Українка, III, 1952, 662); Він заплющив очі. Відчув, як зразу, з місця, сіпнула і з торохтінням помчала машина (Петро Дорошко, Не повтори.., 1968, 245); Трактор сіпнув. Довбня поточився, впав (Анатолій Хорунжий, Ковила, 1960, 52).