в означеннях
Тлумачення, значення слова «сіріти»:

СІРІТИ, ію, ієш, недок.

1. тільки 3 ос. Ставати, робитися сірим, сірішим. Сиві хмари низько висіли над землею, і все від них темніло та сіріло (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 3); Вище й вище здіймалося сонце над степом. Сніг осідав, сірів (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 11); За вікном поволі сіріє небо, чіткіш виступають дерева (Панас Кочура, Родина.., 1962, 12); Вони [очі ворога], натоптані злобою, Сіріли, ширились до брів, І рот, як в сома, костенів (Михайло Стельмах, V, 1963, 52).

2. тільки 3 ос. Виділятися сірим кольором; виднітися (про що-небудь сіре). — Зупинився я, став, слухаю.. Ні, нема нічого. Підіймаю голову — сіріє щось на дубі, а що сіріє, — не розберу (Гнат Хоткевич, I, 1966, 88); Між чорними сіртуками сіріли драпові тонкі свитки (Нечуй-Левицький, I, 1956, 624); Навкруги сіріла крига, вузьким колом оточивши пароплав (Микола Трублаїні, Лахтак, 1953, 53);
//  чим. Вікно під шторою сіріло шістьма ясними плямами (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 409).

3. Втрачати природний колір обличчя, бліднути від хвилювання, втоми, гніву і т. ін. Коли він розповідав про страдницьке життя єгипетської бідноти, рум'яні лиця наших хлопців сіріли від хвилювання (Іван І. Волошин, Дні.., 1958, 90); — Бій! — вигукнув Козаков, сіріючи. — Ви чуєте: бій! (Олесь Гончар, III, 1959, 436).

4. безос. Розвиднятися. Ще ледве сіріло, густі тумани котилися навкруги (Борис Грінченко, II, 1963, 127); Сіріло. Розвіялись раптом в небі хмари, потяг холодний вітрець з Десни (Юрій Збанацький, Над Десною, 1951, 20); Іще надворі й не сіріє, А Клим уже до річки йде (Сергій Воскрекасенко, З перцем!, 1957, 23).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 230.

Коментарі (0)