СІРЯЧКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до сірячок.
Сірячкова шляхта, заст. — маломаєтна шляхта. Через
кільки десятків років два перевертні розвели двоє буцім
польських гнізд на Волинській Україні, котрі замішались
між сірячкову, чи ходачкову, дрібну шляхту, колись українську
й православну (Нечуй-Левицький, I, 1956, 131); Сірячкова шляхта
у сірих жупанах дешевого сукна цілими родинами
топталась біля яток, під якими вірмени із Львова хвилями
збивали перські єдваби (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 94).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 233.