в означеннях
Тлумачення, значення слова «сірка»:

СІРКА, и, жін.

1. Хімічний елемент, легкозаймиста речовина блідо-жовтого кольору, яку застосовують у промисловості, сільському господарстві, військовій справі, медицині. Шістнадцятий елемент [періодичної системи Д. І. Менделєєва] — сірка. Це ще активніший неметал, ніж фосфор (Хімія, 9, 1956, 10); В льоху пахло важким духом селітри й сірки (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 79); Холера лютувала по всій Росії.. Скрізь встановили карантин, з зараженої місцевості не приймали посилок, а листи обкурювали сіркою (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 299); Входить [Бараболя] до майстерні і витирає сірник. Він спочатку чахкає, шипить, бризкає сіркою та смородом і, нарешті, займається (Михайло Стельмах, II, 1962, 60);  * У порівняннях. Я — мов сірка: Ти дмухнеш — і я вже запалився! (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 104); На його душу, наче кам'яна гора, навернули чорні думки, — мов гарячою сіркою пекли його серце (Панас Мирний, I, 1954, 357).

2. Жовта жирна речовина, яка утворюється на стінках вушного каналу. Вушна сірка є видозмінений, більш багатий жиром продукт потових залоз (Як запобігти заразним хворобам шкіри, 1957, 13).

3. розм. Те саме, що жиропіт. — Треба тую сірку брать, що з вовни, та волам шиї парить, щоб погоїлись (Українські народні казки, 1951, 383); Повітря важке, густо насичене духом овечої сірки (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 151).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 230.

Коментарі (0)