СЯГАТИ, аю, аєш, недок., СЯГНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех.
1. Рухаючись, доходити,
доїжджати до якого-небудь місця; добиратися кудись.
Селяни знову орали зарослі бур'янами ниви, розчищали
для полів ліси й просували землеробство все далі на
північ, куди не сягали татаро-монгольські загарбники
(Історія СРСР, I, 1957, 79); Це вже були добре знайомі
Данькові місця, в дитинстві він не раз сягав сюди на
лісові свої промисли по хміль та по кислиці (Олесь Гончар,
II, 1959, 137); Вирішено було не розсипатися, як раніше,
по самарських хуторах, не зупинятися по колоніях,
а пробиватися далі, в глибінь Таврії, сягнути самої
Каховки (Олесь Гончар, I, 1959, 5);
// Поширюючись, доходити
до кого-, чого-небудь (про звуки, світло і т. ін.).
До неба сягають звуки чудові (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 429);
Хоч промені сонця ще не сягали сюди, земля помалу
теплішала (Віталій Петльований, Хотинці, 1949, 8); Ні людський
гомін, ані стукіт До мене не сягали (Іван Вирган, В розповні
літа, 1959, 240); Червоне світло сягнуло Волги і раптом
ковзнуло по холодній поверхні великої ріки (Вадим Собко,
Вогонь.., 1947, 51); Коли звечоріло зовсім, зблиснули
вогнем батареї з Турецького валу, і могутні прожектори,
розтинаючи простір, сягнули з-під хмар.. кудись у
глибінь принишклих, переповнених військами степів (Олесь Гончар,
II, 1959, 406);
// Доходити до кого-небудь, ставати
відомим, поширюватися (про славу, чутки і т. ін.).
Сказано: хороша слава сягає далеко, а погана — ще далі
(Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 368); Далеко за межі нашої
Батьківщини сягнула слава Інституту електрозварювання
(Вечірній Київ, 27.XI 1968, 2);
// Доторкатися, дотягуватися
до чого-небудь. — Здоровий [дядько] — до сволока
головою сягав (Михайло Стельмах, II, 1962, 405); Два широкі
вікна виходили на Володимирську вулицю, і молоді каштани
.. сягали кронами якраз до луток (Юрій Смолич, Мир..,
1958, 81); Він встав з-за столу і простягся на лаві,
сягнувши довгими ногами аж до протилежної стіни
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 201).
♦ Корінням сягати в глибоку давнину (в далеке
минуле); Сягати в глибочінь (в далечінь, в глибину)
віків (століть) — вести свій початок з дуже давніх
часів. Історія східних слов'ян своїм корінням сягав в
глибоку давнину (Історія української літератури, I, 1954, 25);
Вірмено-українські літературні, музичні, театральні зв'язки
своїм корінням сягають у далеке минуле, але вони
особливо зміцніли в роки Радянської влади (Радянська Україна,
19.II 1967, 3); В глибочінь віків сягає історія російського
народу (Максим Рильський, III, 1956, 8); Історична дружба
російського та українського народів сягає в глибочінь
століть (Радянська Україна, 25.XI 1956, 1); В глибину віків
сягає історія застосування людиною рослин для боротьби
з хворобами (Хлібороб України, 1, 1970, 44); Пам'ять
сягає (сягала) куди — хто-небудь згадує, згадував
щось. Скільки сягає його пам'ять у час дитинства —
усе не вбачає він себе щасливим (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 21);
Він знав усіх у селі, знав історію кождої хати,.. а
пам'ять його сягала хоч недалеко, а все-таки пару літ поза
1848 рік (Іван Франко, III, 1950, 201); Скільки (куди) око
сягає; Скільки оком сягнеш див. око 1; Скільки сягав
(сягне) зір див. зір; Сягає (сягав і т. ін.) розум; Сягає
(сягав і т. ін.) розумом — хтось доходить до розуміння
чого-небудь. Тепер і до них, до заглиблених в безвість
галактик, сягає твій розум. Але чи справді сягає?
Чи справді наш розум всесильний, всемогутній? (Олесь Гончар,
Тронка, 1963, 20); Сягати (сягнути) думкою (думками,
думами) куди — замислюватися, зосереджуватися в
думках на чомусь, багато думати про що-небудь.
[Лукерія Степановна:] Де ж це Олеся? Не любить
вона нашої розмови, все кудись далеко думками
сяга, аж за хмари! (Марко Кропивницький, II, 1958, 336); Так повелося:
напередодні новорічного свята люди підсумовують
зроблене і водночас сягають думками в майбутнє, вірячи,
що воно принесе нові радощі, нові перемоги (Вечірній Київ,
31.XII 1966, 1); Третій [поет] думами сягає аж за
море (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 369); Якщо зрозуміти
до кінця історичну роль нашої соціалістичної Батьківщини..
і з цих позицій сягнути думкою в простори минулих
століть, тоді без перебільшення можна сказати:
найзначнішою подією всього XVII століття була визвольна
війна українського народу і возз'єднання його
з великим російським народом в єдиній державі в 1654
році (Олександр Довженко, III, 1960, 74); — Я не спав цієї ночі, а
поговорив з тобою, мій маленький сину, уявивши тебе
дорослим, сягнувши думкою вперед на 15—20 літ (Іван Цюпа,
Вічний вогонь, 1960, 30); Сягають (сягали) думки куди
— хто-небудь думає про щось, зосереджує свої думки
на чомусь. Він іде і згадує читане, і не знати, як
далеко сягають зараз його думки (Семен Журахович, Опов., 1956,
90); Його думки линули все вище та вище, за ті гори,
все далі та далі, за ті степи, сягали далеко-далеко,
до пишного Криму (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 19).
2. Доходити до якого-небудь рівня, якоїсь межі (про
розмір, вагу, кількість і т. ін.). Юзина спідничка ледве
сягала за коліна Дар ці (Леся Українка, III, 1952, 643);
Показники [Андрія] ніяк не сягали вище 100—110 процентів
(Олекса Гуреїв, Новели, 1951, 75); Тепер вона знала, що
пірамідальна тополя сягає до сорока метрів заввишки (Семен Журахович,
Звич. турботи, 1960, 86); Мороз сягав десь за тридцять
і люто пощипував щоки (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 258);
Від першої напруги заскрипіли ворота споруди. Вода
швидко сягнула на нуль і зростала далі (Іван Ле, Міжгір'я,
1953, 275); У 1900 році населення Землі становило 1 мільярд
600 мільйонів чоловік. У 1960-му чисельність людства
сягнула 3-х мільярдів (Наука і життя, 2, 1967, 11);
// Доходити
до високого або найвищого рівня. Далеко сягнула наука
вперед, полегшила працю хлібороба, примусила землю
щедріше родити (Василь Минко, Повна чаша, 1950, 91); — Наша
техніка, культура сягнуть нечуваних висот... (Яків Качура,
Вибр., 1953, 259).
3. Добиваючись, діставати, одержувати бажане, іноді й важкодоступне. — Дивлюсь оце на вас і думаю: адже вони такі ж хлопські сини, як і я, а дивись, як високо сягнули — університет! (Петро Колесник, Терен.., 1959, 204); Плине наш державний гордий корабель, До мети своєї впевнено сягнувши (Микола Бажан, Роки, 1957, 222); Ми ті, що, сягнувши вершини прогресу, — В степах засвітили вогні Дніпрогесу (Степан Олійник, Вибр., 1957, 30).
4. Тягнутися, розташовуватися в якому-небудь напрямку. Держава Александра [Македонського], яка сягала від Інду до Дунаю, була найбільшою з усіх тих, які існували до неї (Історія стародавнього світу, 1957, 140); Катер ішов уздовж берега, і Зуб майже не заходив до каюти, замислено дивлячись на громаддя гір, що сягали аж до обрію (Іван Багмут, Щасливий день.., 1959, 128); Сягає на сотні кілометрів кримський степовий пейзаж (Радянська Україна, 8.VII 1961, 2).
5. Простягати руку (руки) за чим-небудь. Жан.. підвівся
і, не кажучи й слова, сягнув по вино, щоб налити
свій келишко [келишок] до нового тосту (Іван Франко, I, 1955,
320); Одіо сягнув рукою телефону. — Алло! Поліційна
станція? Так, так. Мені начальника... (Іван Кулик, Записки
консула, 1958, 78); Пан прокурор закінчив і..
сягнув за годинником (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 146);
//
Спрямовувати, опускати руку (руки) в що-небудь, щоб
дістати щось. [Річард:] Що вам, Чарлі? [Чарлі:]
Я таткові давав фігурку вашу .. Так от я вам приніс
її назад. (Сягає рукою до торбинки) (Леся Українка, III,
1952, 87); Він навіть за тою ж самою звичкою і
керований тим же самим діловим почуттям сягнув рукою
в шухляду, щоб витягти блокнот-щоденник (Григорій Тютюнник, Вир,
1964, 329).
6. заст. Робити кроки, стрибки. Цибатий, здоровенний, сягав [Тимофій] ногами.., як бузьок [бузько] (Гнат Хоткевич, II, 1966, 382); Іван Петрович хутко сягнув по сходах і відчинив двері в апаратну залу (Володимир Самійленко, II, 1958, 243); * Образно. Коли блиснуло багряне полумуя, сягнув чорний стовп диму — і охнув важкий вибух (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 456).
7. заст. Бути достатнім для чого-небудь; вистачати. Узяла карбованця грошей, — думка, бач, така, що стане й на оливу; .. й не сягнуло (Словник Грінченка).
8. тільки док. Сильно вдарити. Він прискочив хижим бісом І сягнув довжезним списом, Аби лівий бік [князю] пробить (Іван Франко, XIII, 1954, 369).