в означеннях
Тлумачення, значення слова «сяйливий»:

СЯЙЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Який сяє, яскраво світиться. — Мені хотілося, щоби дід ще оповідав. До цієї чарівної ночі, до цих зірок вічно сяйливих, до далеких звуків пісні так підходила ця проста, влита в природою бесіда (Гнат Хоткевич, I, 1966, 90); Він підвів голову, і йому в око впала сяйлива, синювата воря (Натан Рибак, Опов., 1949, 136).

2. Який блищить, відбиваючи світло, промені. На друге плече накинутий був червоний гаптований сардак, в руках сяйливий.. топірчик, котрим легінь грався (Гнат Хоткевич, II, 1966, 51); — Ось воно те, що всьому дає тут життя, — промовив у задумі Валерик, задивившись на сяйливий водопад (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 169).

3. Який виражає радість, щастя, вдоволення. Лице [у Оксани], хоч змучене, протре має в собі привабливість, в погляді сяйливому, гарячому почувається внутрішня пристрасть, прихована жага (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 15).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 911.

Коментарі (0)