СЬОРБНУТИ, ну, неш, док., перех. і без додатка,
розм. Однокр. до сьорбати. — Чи сьорбнув борщу, чи ні,
та мерщій на ніч жени... (Архип Тесленко, З книги життя, 1949,
4); Під час вечері Мишуня налаштовував радіоприймача,
який живився постійним струмом від батареї, дав повну
потужність і, нашвидку сьорбнувши галушок, став
танцювати з усіма по черзі дівчатами-кслгоспницями
(Юрій Яновський, II, 1954, 139); Артем смачно сьорбнув із
ложки.. і нічого не сказав, тільки всміхнувся до батька
сірими очима (Андрій Головко, II, 1957, 211); У батька в
руках ложка-довбанка, тільки хто з малишні [малечі]
сьорбне дуже або засміється — трісь по голові, і зараз
же тихо-тихо зробиться (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 216);
// З'їсти яку-небудь кількість рідкої страви. Хутенько
зварила [Харитя] куліш, нагодувала маму, сьорбнула
й сама кілька ложок (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 16); Горпина
мовчки присіла до свекра і сьорбнула ложку-другу борщу
(Панас Мирний, I, 1954, 223); Сахно слухняно взяла чашку з
бульйоном і сьорбнула дві ложечки (Юрій Смолич, Прекрасні
катастрофи, 1956, 89);
// Випити яку-небудь кількість
чогось. [Ничипір:] І не пив же багато!.. Дві чарки
тілько й сьорбнув, а памороки так забило (Марко Кропивницький,
I, 1958, 202); Солонина енергічно [енергійно] замішав
чай, сьорбнув кілька разів і одсунув од себе склянку
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 255); Невольник не втерпів і, одходячи
до дверей, сьорбнув трошки вина з кубка, і на дверях
покотився мертвий (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 29); Ледве
сьорбнув [Семен] кілька крапель води (Іван Ле, Мої листи,
1945, 85); Поблагословившись хрестом, панотець сьорбнув
меду і цмокнув язиком об піднебіння (Федір Бурлака, О. Вересай,
1959, 73); Він присів на руду, розв'язав свій вузлик
а шматком хліба та оселедцем і пообідав, а тоді
сьорбнув з долоні води — близько з породи просочувалась
(Гордій Коцюба, Перед грозою, 1958, 51); Швидкі й плечисті,
виходять з теплушки сини при зброї, з котелками
в руці — де б його чайку сьорбнути? (Андрій Малишко,
Звенигора, 1959, 322); — Добрячий коньяк! — каже
Штукаренко, сьорбнувши трошки з гранчастої склянки
(Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 195).
Сьорбнути повітря — глибоко втягти, ковтнути повітря.
— Хто тебе просив..! — гримнув на нього Ярослав.
— В звичку вже заходить, — сьорбнув ніздрями
прохолодного лісового повітря Ситник (Павло Загребельний, Диво,
1968, 521).
♦ Сьорбнути лиха (горя, біди і т. ін.) — зазнати
горя, нещастя, неприємностей, перенести багато
труднощів; набідуватися. Дух наступу! О, хто сьорбнув
лиха відступу, тому особливо дорогий цей звитяжний
наступальний дух! (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 234); Хай
уже бавиться [Світлана] тією кокардою, коли не знає,
скільки лиха сьорбнув із-за неї Валерик (Олесь Гончар, Таврія,
1952, 180); Багато горя сьорбнули Твердохліб і Ольга
(Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 34); — Ох, і сьорбнув
же я тоді горенька, і напився ж біди! Відкіль ті й борги
взялися? (Микола Олійник, Чуєш.., 1959, 7); Сьорбнути [свій
(повний)] ківш лиха — те саме, що Випити [свій
(повний)] ківш лиха (див. лихо 1); Сьорбнути солоного
див. солоний.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 915.