Словник української мови

СЬОРБНУТИ, ну, неш, док., перех. і без додатка, розм. Однокр. до сьорбати. — Чи сьорбнув борщу, чи ні, та мерщій на ніч жени... (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 4); Під час вечері Мишуня налаштовував радіоприймача, який живився постійним струмом від батареї, дав повну потужність і, нашвидку сьорбнувши галушок, став танцювати з усіма по черзі дівчатами-кслгоспницями (Юрій Яновський, II, 1954, 139); Артем смачно сьорбнув із ложки.. і нічого не сказав, тільки всміхнувся до батька сірими очима (Андрій Головко, II, 1957, 211); У батька в руках ложка-довбанка, тільки хто з малишні [малечі] сьорбне дуже або засміється — трісь по голові, і зараз же тихо-тихо зробиться (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 216);
//  З'їсти яку-небудь кількість рідкої страви. Хутенько зварила [Харитя] куліш, нагодувала маму, сьорбнула й сама кілька ложок (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 16); Горпина мовчки присіла до свекра і сьорбнула ложку-другу борщу (Панас Мирний, I, 1954, 223); Сахно слухняно взяла чашку з бульйоном і сьорбнула дві ложечки (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 89);
//  Випити яку-небудь кількість чогось. [Ничипір:] І не пив же багато!.. Дві чарки тілько й сьорбнув, а памороки так забило (Марко Кропивницький, I, 1958, 202); Солонина енергічно [енергійно] замішав чай, сьорбнув кілька разів і одсунув од себе склянку (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 255); Невольник не втерпів і, одходячи до дверей, сьорбнув трошки вина з кубка, і на дверях покотився мертвий (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 29); Ледве сьорбнув [Семен] кілька крапель води (Іван Ле, Мої листи, 1945, 85); Поблагословившись хрестом, панотець сьорбнув меду і цмокнув язиком об піднебіння (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 73); Він присів на руду, розв'язав свій вузлик а шматком хліба та оселедцем і пообідав, а тоді сьорбнув з долоні води — близько з породи просочувалась (Гордій Коцюба, Перед грозою, 1958, 51); Швидкі й плечисті, виходять з теплушки сини при зброї, з котелками в руці — де б його чайку сьорбнути? (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 322); — Добрячий коньяк! — каже Штукаренко, сьорбнувши трошки з гранчастої склянки (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 195).
 Сьорбнути повітря — глибоко втягти, ковтнути повітря. — Хто тебе просив..! — гримнув на нього Ярослав. — В звичку вже заходить, — сьорбнув ніздрями прохолодного лісового повітря Ситник (Павло Загребельний, Диво, 1968, 521).
♦ Сьорбнути лиха (горя, біди і т. ін.) — зазнати горя, нещастя, неприємностей, перенести багато труднощів; набідуватися. Дух наступу! О, хто сьорбнув лиха відступу, тому особливо дорогий цей звитяжний наступальний дух! (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 234); Хай уже бавиться [Світлана] тією кокардою, коли не знає, скільки лиха сьорбнув із-за неї Валерик (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 180); Багато горя сьорбнули Твердохліб і Ольга (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 34); — Ох, і сьорбнув же я тоді горенька, і напився ж біди! Відкіль ті й борги взялися? (Микола Олійник, Чуєш.., 1959, 7); Сьорбнути [свій (повний)] ківш лиха — те саме, що Випити [свій (повний)] ківш лиха (див. лихо 1); Сьорбнути солоного див. солоний.