в означеннях
Тлумачення, значення слова «скакати»:

СКАКАТИ, скачу, скачеш і скакаю, скакаєш, недок.

1. Робити стрибок, стрибки; стрибати. Скаче, як теля на мотузку (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 304); Та й мордувалося ж скажене бісеня! І скаче, і тупоче, і по землі качається (Марко Вовчок, VI, 1956, 271); Василько підігнув праву ногу догори, голову перекривив на лівій бік і скакав на лівій нозі (Лесь Мартович, Тв., 1954, 247); Пси побачили пана.., скачуть на груди (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 59); Коники зелені скачуть у траві (Володимир Сосюра, Поезії, 1950, 62);
//  Стрибком кидатися вниз. По берегах і корчах ситнику й кінської м'ята вигрівалися жаби і скакали з плюскотом у воду (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 142); — Чим же ви докажете, що її так дуже кохаєте? — Чим довести? Не скакати ж мені з оцієї кручі в море! — сказав Ломицький. — Скакайте, то пойму віри, — сказала Марта Кирилівна (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 65); — Вона плигнула за борт. За нею поспішив і я. Ми швидко залишились позаду брига. Люди скакали з нього в море (Юрій Яновський, II, 1958, 74);
//  Стрибком вихоплюватися кудись, на що-небудь. «Я скачу на коня, жену й жену без тями, Почерез поле й ліс, через яри та ями!» (Іван Франко, X, 1954, 205);
//  Стрибком перехоплюватися на другий бік чого-небудь. Через низький тин усі собаки скачуть (Номис, 1864, № 4077); Пробігає лис голодний, Через пеньки скаче; Аж слухає: десь ворона На гілляці кряче (Степан Руданський, Тв., 1959, 275); Скакав [пастух] за неслухняними телятами босими ногами через рови (Лесь Мартович, Тв., 1954, 177); Невблаганні садові пірати — хлопчаки — падали з яблунь, скакали через огорожу й тікали (Олександр Довженко, I, 1958, 408);
//  Падаючи, ударяючись об що-небудь, підстрибувати, підлітати вгору або відлітати вбік. Скакали поліняки на тендері, різав у обличчя вітер (Василь Еллан, II, 1958, 28);
//  Мерехтіти (про світло, тінь, відблиски та ін.). В кутах хати все дивніше і раптовніше [раптовіше] скакали.. чорні тіні (Гнат Хоткевич, II, 1966, 253); На верболозах скакали рожеві відблиски багаття (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 253); Зблиски червоних спалахів скакали плямами на їхніх блідих обличчях (Олесь Гончар, III, 1959, 159);
//  Мигтіти перед очима того, хто швидко їде (про нерухомі предмети). Сідаємо на підводу і з головоломною скорістю спускаємось з гори. Нічого не можна роздивитись. Дерева тільки скачуть і крутяться за тобою, перед тобою (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 139).
Аж зорі скачуть: а) дуже холодно, морозно; б) уживається на позначення високого ступеня вияву чого-небудь, інтенсивності якоїсь дії тощо. — Ото завели [пісню]. Аж зорі скачуть, — заздро кинув хтось (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 450); Аж іскри з очей скачуть у кого, кому — хтось дуже сердитий, лютий. Такий був [Данило] яросливий, що боже борони! як розлютується, аж йому огневі іскри з очей скачуть (Марко Вовчок, I, 1955, 97); Злий іде [Антосьо], аж іскри з очей скачуть: він же йому дасть! (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 169); Гопки скакати див. гопки; На похиле дерево і [всі (всюди і т. ін.)] кози скачуть див. коза; Скакати в гречку див. гречка; Скакати в огонь і в воду за кого, з ким — те саме, що Іти (йти, піти) [і] у вогонь і [у] воду (див. вогонь). Всякий Прокопові сват, І всякий Прокопові брат, За Прокопа усякий рад І в воду, і в огонь скакать!.. (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 131); Скакати на задніх лапках див. лапка; Скакати по верхах див. верх; Скакати цапа див. цапа; Скакати через пліт див. пліт; Хоч у воду скачи див. вода.

2. Роблячи стрибок, стрибки, переміщатися з одного місця на інше, просуватися далі. Тепер доводилось скакати з каменя на камінь, що були розкидані по дні Боровиці (Нечуй-Левицький, II, 1956, 139);
//  Бігти, підстрибуючи. Несе, було, на гору відра з водою стара, убога жінка, а за нею чорнявий обшарпаний хлопчик скаче, — чи пізнав ба хто Олександру, багату козачку, пишну дівчину? (Марко Вовчок, I, 1955, 34); Олекса Безик виходить з свого подвір'я, за ним по болоті скаче дітвора (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 54);
//  Швидко текти, натикаючись на каміння, уступи і т. ін. (про струмок, річку тощо). Це місце має красу щиро ідилічну.. Вода блищить на сонці; скачуть хвилі по каменях та навівають тиху задуму... (Нечуй-Левицький, II, 1956, 391); Набравшись води дощової, Буйно з узбочин гірських течією могутньою рине [струмок] І у долинах реве бистриною, по спадинах скаче (Микола Зеров, Вибр., 1966, 131);
//  Швидко переходити з одного об'єкта на інший (про очі, погляд). Зеленкуваті очі скакали в нього, як жаби понад болотом (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 84); — Доброго дня! — по-дорослому вітається він, переступаючи поріг, а очі його так і скачуть по кутках, все помічаючи (Євген Гуцало, З горіха.., 1967, 182);
//  перен. Порушуючи послідовність, переходити від одного до іншого; думати, говорити або робити то одне, то інше. Вона нічого не могла зрозуміти: думки й гадки скакали у неї в голові (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 380).

3. Різко коливатися. Іван Іванович теж сидів, наче хмара, й не підводив голови від приладу. Сьогодні в нього щось не ладилось: стрілки скакали, корегувати було трудно (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 694);
//  Прискорено, швидко битися (про серце). Він тільки тямив, що.. він біжить і чує довкола великий тупіт ніг, і чує у грудях, як скаче серце (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 180); У старого серце скаче, Наречена гірко плаче: «В монастир піду я краще, Ніж вінчатись напропаще [напропале]!» (Максим Рильський, Зим. записи, 1964, 79);
//  Дуже тремтіти (про плечі, пальці тощо). З голосним плачем вона упала в крісло, а він дивився на її плечі, що скакали в риданні (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 304);
//  перен. Несподівано, різко змінюватися. Ціни скачуть; Температура скаче.

4. Бігти навскач, з великою швидкістю (про коней). Злякана коняка, згубивши хазяїна, несамовито скаче полем (Панас Мирний, I, 1954, 359); Вже кінь скаче на луки, чавить копитами траву, аж бризкає із неї сік (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 69);
//  Їхати на коні, на конях навскач, швидко. Перехрестився неборак, Коня найкращого сідлає І скаче в Київ (Тарас Шевченко, II, 1963, 200); Гайдук скакав, злившись в одне з конем (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 32);
//  Швидко пересуватися, їхати (про віз, коляску і т. ін.). Скакав по вулиці звощик [візник], і гнався за ним гуркіт коліс, як божевільний... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 173); Як на морях кораблі безвантажні, хисткі і непевні, Мчать і гойдаються, вітрові й хвилям скоряючись буйним, Так і легка колісниця без бога-керманича скаче, І підкидає візницю, і небом гримить, як порожня (Микола Зеров, Вибр., 1966, 316).

5. що, чого і без додатка, розм. Танцювати. Ой загадали хорошенько іграти [грати], а парубку з дівчиною скакати. «Лучче [краще] я буду крутії гори копати, як я маю з поганим скакати» (Словник Грінченка); Підтикався [писар] та й давай вегері скакати перед громадою (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 176); Будяк скаче, не вгаває, Підморгне і примовляє: «Оттак, квіти, так!» (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 242);
//  коло кого, перен. Робити будь-що, намагаючись догодити кому-небудь, дістати згоду на щось і т. ін. Що ж можна знайти образливого в тім, що мене зацікавила ..пані Б.? Що я мусив довго благати, довго скакать коло неї, поки дала дозвіл написати з неї етюд..? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 437); «Я розрушаю в твоїх жилах молоду кров, — не так ти будеш коло мене скакати!» (Іван Франко, III, 1950, 430).
Будеш скакати [циганської] халяндри див. халяндра; Скакати під дудку (дудочку) чию — те саме, що Танцювати під дудку (див. дудка). Чий хліб їси, під того й дудочку скачи! (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 88); Скакати так, як заграє хто — підкорятися кому-небудь у всьому, діяти за чиєюсь вказівкою. — Тепер ви будете скакати так, як я заграю! (Іван Франко, II, 1950, 53).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 244.

Коментарі (0)