Словник української мови

СКАКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до скакати 1—3. Скакне [Денис], у долошки плесне, свисне, що аж у вухах залящить, та вп'ять в боки, та тропака-тропака, що аж земля гуде (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 30); Ви кинулись, зводитесь, розкриваєте здивовані очі. Що за диво? Ви в лісі.. Зразу не знать, де поділася ваша сонная неміч.. Вас так і рвонуло скакнути з воза (Панас Мирний, IV, 1955, 314); Розігнавшись, скакнув Петро і якраз досяг до другого берега (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 105); Ще світ не свінув, як коник у поле скакнув (Павло Тичина, I, 1957, 148).
♦ Аж іскри з очей скакнули — дуже сердито, люто. Пані як гляне на його, — аж іскри із очей скакнули, на лиці міниться (Марко Вовчок, I, 1955, 120).