в означеннях
Тлумачення, значення слова «скаламучений»:

СКАЛАМУ́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до скаламутити. На початкових дільницях каналу вода вже наповнила русло,.. і туди їздять у свята колгоспники із степових районів дивитись на неї, як на диво, на звичайнісіньку, ще скаламучену глиною воду! (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 262); Я не хотів, щоб пам'ять про мене була скаламучена для тебе почуттям якоїсь вини за собою (Леся Українка, III, 1952, 690); — Дуже добре, коли любов приходить. Справжня, нічим не скаламучена (Михайло Стельмах, II, 1962, 379); Що вона хотіла йому сказати? Чому так тоскно дивилася своїми довірливими, скаламученими болем очима з-під безсило приспущених вій? (Олесь Гончар, III, 1959, 233);
//  скаламучено, безос. присудк. сл. Чистоту почуттів було скаламучено, й теплоту між ними заступив тривалий холод (Літературна Україна, 16.IX 1969, 3).

2. у знач. прикм. Ніби вкритий поволокою (про очі, погляд); затуманений. Спершись щокою на кулак, Таубенфельд сонливими, скаламученими очима дивився у вікно (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 169); Всі вони озброєні і вже випили, певне, по добрій чарчині, бо очі багатьох скаламучені, а обличчя не в міру розчервонілися (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 33).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 246.

Коментарі (0)