в означеннях
Тлумачення, значення слова «скапувати»:

СКАПУВАТИ, ую, уєш, недок., СКАПАТИ, аю, аєш, док.

1. неперех. Стікати краплями або повільно. На колючках будяків тремтіли хисткі краплини, іноді скапуючи (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 21); З мокрих дерев рідко скапує не струшена з ночі вода (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 206);  * Образно. З воском скапували останні хвилини Маринчиного життя (Яків Качура, Вибр., 1953, 457);
//  Танути зверху, з країв, укриваючись патьоками, струмочками розтопленої речовини; обпливати. Свічка скапує і гасне (Микола М. Тарновський, 3 дал. дороги, 1961, 193).
Бодай ти (він і т. ін.) скапав, як віск — уживається як лайка, проклін. [Баба Олена:] Знову цей сатана, бодай ти скапав, як віск! Знову уста мені замурує... (Ярослав Галан, I, 1960, 466); [Ніби (мов, немов і т. ін.)] скапувати свічкою — худнути, марніти; танути. — Ти вже й сам бачиш, як я знемогла в силі й з кожним днем ніби скапую свічкою... (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 546); Скапувати кров'ю за кого, рідко — дуже піклуватися про кого-небудь, переживати за когось, побиватися за кимсь. Боявся наш батько панського хліба. Не так уже за себе, — за нас, за дітей, кров'ю скапував (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 54).

2. перех., рідко. Вкривати краплями яку-небудь поверхню. Скапати лист сльозами;  * Образно. Поникала [Калина], як скошена квітка, сльозами життя своє скапувала (Марко Черемшина, Тв., 1960, 210).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 251.

Коментарі (0)