в означеннях
Тлумачення, значення слова «скараний»:

СКА́РАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до скарати. Одні [опришки] смажили на патиках овече м'ясо, інші варили в казанках кулешу,.. згадували убитих і скараних друзів (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 183);
//  скарано, безос. присудк. сл. За що її скарано, за що її страчено, його Оленку? (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 308). Скараний на смерть (на горло, на голову, смертю), заст. — страчений. [Парвус:] Зроду не повірю, щоб той, хто вояків на нас привів, міг бути справді скараний на горло (Леся Українка, II, 1951, 426); [Хмельницький:] Сотник Горобець теж зрадник і буде скараний на горло за моїм наказом (Олександр Корнійчук, I, 1955, 235).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 251.

Коментарі (0)