в означеннях
Тлумачення, значення слова «скарбовий»:

СКАРБО́ВИ́Й, бва, бве, заст.

1. Який належить державній скарбниці, стосується її. — Я покину місце. Ми покатаємо в Петербург. Я напитаю там скарбову чи будлі-яку [будь-яку] іншу службу (Нечуй-Левицький, V, 1966, 253); Гриць Калинович був канцеляристом при львівській скарбовій бухгалтерії ще за панщини (Іван Франко, VI, 1951, 153);
//  у знач. ім. скарбовий, бового, чол. Той, хто жив на землях, що належали державній скарбниці, державі. У Молочках на фільварку Зробили це диво, Змовилися всі скарбові В забастовку живо! (Українські народні думи.., 1955, 316);
//  у знач. ім. скарбовий, бового, чол. Те саме, що скарбник 2. — Дослужився неборака — ні хліба, ні табаки... Сам надголодь ходжу, як і всі. Перевівся й кінь зо мною. Фуражу ні від хазяїна, ні від скарбового (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 217).
 Скарбові селяни — селяни, що жили на землях, які належали державній скарбниці, державі.

2. Прикм. до скарб 7. По другий бік яру, на горі, між зеленими житами, стояла скарбова клуня, кошари (Нечуй-Левицький, I, 1956, 150); На широкому скарбовому дворі — стягнене з селян добро: поламані плуги, дрібні машини (Яків Качура, II, 1958, 304);
//  рідко. Багатий. Хоч не яке там скарбове [господарство], — можна б йому ціну скласти, — та таке ж то порядненьке, любеньке, що кращого й не бажати (Марко Вовчок, I, 1955, 310).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 253.

Коментарі (0)