в означеннях
Тлумачення, значення слова «скарлючений»:

СКАРЛЮ́ЧЕНИЙ, а, е.

1. розм. Дієпр. пас. мин. ч. до скарлючити 1. На скелях росли низенькі корячкуваті сосни, скарлючені бурями (Олесь Донченко, III, 1956, 234).

2. у знач. прикм. Який зігнувся, зіщулився; скорчений. Його погляд упав на скарлючену постать Таранушки (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 15);
//  Який неприродно викривився (про руки, пальці і т. ін.). На одну ногу крива [Солоха] і правої скарлюченої руки до рота не піднесе (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 212); Вже видно було, як хижо витяг [сокіл] вперед свій кривавий дзьоб та гострі скарлючені кігті (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 242).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 255.

Коментарі (0)