СКАРЖИТИ, жу, жиш, недок., перех. і без додатка, рідко. Подавати скаргу (у 2 знач.) на кого-небудь; оскаржувати. Вже суд вибирався з нашого села виїздити на завтра, вже Чайченка випустили, — коли вишукавсь якийсь родич шинкарю небіжчику, що скаржити прийшов, ніби шинкар колись йому узивав Чайченка «своїм ворогом» (Марко Вовчок, I, 1955, 248); Кіт Мурлика нам сказав: Ковбасу ту знакомиту, За що скаржить він [Цуцик] Микиту, Сам він у Мурлики вкрав (Іван Франко, XII, 1953, 13); —1 Кине [агент] вам квитки в болото, та й ідіть потім скаржити його! — зауважив дядько (Петро Козланюк, На переломі, 1947, 21).