СКАЗА́ННЯ, я, сер.
1. Жанр давньоруської розповідної
літератури про історичних діячів та ті події, у яких
вони брали участь;
// Оповідний твір історичного або
легендарного змісту; легенда. Народне сказання
підносило чарівну постать народного месника [Г.
Котовського] високо (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 23).
2. заст. Дія за значенням сказати 1. Ви самі змусили мене до сказання тих кілька [кількох] слів, пишучи яко «чужий, незнакомий [незнайомий]» (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 437); — Слава богу! Тут ви не маєте ані одного словечка, ані півсловечка до сказання.. У таких справах рішала б я одна, сама (Ольга Кобилянська, III, 1956, 41).