СКАЖЕ́НИЙ, а, е.
1. Хворий на сказ; який сказився.
Лаврінові спала на ум думка, чи не покусала часом матері
скажена собака (Нечуй-Левицький, II, 1956, 362); Суперечку
перебив крик хлопчаків, які з паліччям гналися за
собакою й кричали: — Бийте її, бийте, вона скажена!
(Петро Панч, В дорозі, 1959, 174); Скажений вовк; * У порівняннях.
Як скажений звір, що боїться води,.. Чіпка кинувся,
скочив угору... (Панас Мирний, I, 1949, 309);
// рідко. Який має
психічний розлад; божевільний. — Нехай він буде в
нас скажений, — се безпечніше; а то всіх засудять...
погинемо, як гуси.. Так і порішили, щоб його божевільним
пославити (Марко Вовчок, I, 1955, 177);
// у знач. ім.
скажений, ного, чол.; скажена, ної, жін. Хвора на сказ або
божевільна людина (уживається перев. як лайка).
[Темничний вартовий:] Що тут у вас? (До
Нартала). Се знов оцей скажений? Ти будеш тихо?
Проклята почваро! (Леся Українка, II, 1951, 429); — Ану,
каже, де та скажена? — Се на мене так (Панас Мирний, I,
1954, 84); Людей! Незлобних, праведних дітей Жрете,
скажені!.. (Тарас Шевченко, II, 1963, 375); З-під рук у батька
вхопила [дочка] його чабанські ножиці і вже замахнулась
ними обстригати.. вії. — Скажена! Він відняв ножиці,
дав запотиличника (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 65); * У порівняннях.
Вже коренив-коренив [Халявський], вичитував-вичитував,
аж піна йому з рота б'є, мов у скаженого... (Квітка-Основ'яненко,
II, 1956, 208); Мати дивиться на неї, Од злості
німіє; То жовтіє, то синіє; Розхристана, боса, 3 рота
піна; мов скажена, Рве на собі коси (Тарас Шевченко, I, 1963, 161).
♦ Боятися, як скаженого (скаженої) собаки див.
собака; Скажена собака — уживається як лайка.
[Самрось:] А бодай ти не діждала, щоб я об тебе
паскудив руки на перший день великодня. [Зінька:] Харцизе,
скажена собако! (Марко Кропивницький, II, 1958, 30); — Справники
— це ж собаки скажені, а не люди. Роздягне і в холодну
посадовить, а то ще й батогів надає (Спиридон Добровольський, Очаківський
розмир, 1965, 210).
2. Який легко втрачає самовладання, нестримний у
гніві; несамовитий, нестямний. — Ще й уранці навідувався
скажений становий. Сиди, Миколо, нишком, доки,
вони поїдуть (Нечуй-Левицький, II, 1956, 237); Краще приховати
від скаженого Гесслера цей бунт, а потім вона рознюхає,
хто підбурив жінок, і сама без коменданта покарає
непокірних (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 196);
// Який
перебуває у стані несамовитості, шаленства. Роман лютий
та скажений, проклинаючи брата, вибіг від пана Янковського
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 106); Кинувся тікати [Марко],
але його з усіх боків обступила розлючена, скажена юрба
(Іван Микитенко, II, 1957, 345);
// Який виражає несамовитість,
шаленство. Вона з жахом втопила очі в налиті кров'ю
скажені чоловікові баньки, що дивились на неї з-за каменя
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 401);
// Який діє за власним бажанням,
за власною волею, не зважаючи ні на кого; свавільний.
[Сербин:] Вона така скажена дівка, що і ціле пекло
не вдержить її, коли що задумала (Степан Васильченко, III, 1960, 23);
// Баский, гарячий (про коня). Сум. Безнадійність.
Руїни. Наче з далеких країв налетіли Гунни на конях
скажених своїх (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 228); З валки й собі
помітили коляску із скаженими кіньми (Олексій Полторацький, Дит.
Гоголя, 1954, 122).
3. перен. Дуже сильний, значний силою свого вияву.
Не осуд, а тільки гаряче захоплення викликали серед
юнкерів.. його суворі заходи проти п'янства.. і навіть
його відоме всій армії скажене наполеонівське
честолюбство (Олесь Гончар, II, 1959, 207);
// Інтенсивний,
надзвичайно глибокий (про стан, почуття і т. ін.). Коли б
не та скажена нудьга, то ледве чи вдалося б найти в
нашім краю щасливішої людини від о. Матчука (Лесь Мартович, Тв.,
1954, 226); Знову скажений біль захолодив мозок, Я чую,
як я по-звірячому кричу (Юрій Яновський, II, 1958, 128);
Горпина ще раз смикнула Коржа і в ту ж мить відскочила,
побачивши, як скажена лють спотворила його риси
(Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 21);
// Дуже швидкий.
Скаженим галопом мчали верхівці (Юрій Яновський, II, 1958,
240); На ній [кінострічці] все заметушилося в скаженому
темпі (Терень Масенко, Роман.., 1970, 253);
// Рвучкий (про вітер).
Василько біг степом, захлинаючись від скаженого вітру,
що валив його з ніг (Василь Кучер, Вогник, 1952, 18);
// Нестерпний
(про холод, спеку та ін.). — Куди ти знявся по
такому скаженому холоду?.. (Панас Мирний, IV, 1955, 305);
У нас така скажена спека знову, що аж думки в голові
розтають (Леся Українка, V, 1956, 149);
// З великими
морозами; лютий (про зиму). Зима була скажена. Горобці
на льоту мерзли, падали (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 112);
//
Бурхливий (про море);
// Міцний (про тютюн). Закурив
[Тихін] і затягся жадібно скаженим самосадом (Андрій Головко,
II, 1957, 117);
// Дуже напружений, клопітливий,
заповнений справами, роботою і т. ін. [Павло (говорить
по телефону):] Лежу, Сергію Сергійовичу, лежу
вже шостий день, так насточортіло... Що лікарі, коли
серце здало? Цей місяць для мене був просто скажений
(Олександр Корнійчук, II, 1955, 149);
// Неймовірний, дивовижний.
— То й цур йому. Нехай блукав, Дурний свій розум
проклинав, На старість учиця [вчиться] брехать, А ми не
будемо читать Його скаженої брехні (Тарас Шевченко, II, 1953,
410); Скажену пам'ять мав його батько: гендлюючи або
вибираючи для салотопки щоярмарку десятки свиней,
запам'ятовував і масть, і ціну, і навіть ґандж кожної
(Михайло Стельмах, I, 1962, 23); Мурашко назвав скажену цифру
(Олесь Гончар, Таврія, 1952, 277).
♦ Мов (як і т. ін.) скажений: а) не здатний контролювати
свої вчинки, дії. Бонковський, мов скажений,
повернув коня назад і прискакав в Вільшаницю (Нечуй-Левицький,
III, 1956, 171); Хоть стріляй, хоть рубай, лізуть [низовики],
наче скажені (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 175); б)
уживається для підкреслення енергійності, інтенсивності
якоїсь дії, сили її вияву. Ріка шуміла під кладкою,
мов скажена (Іван Франко, II, 1950, 34); Віз підскакує, як
скажений; колеса стрибають по камінні (Нечуй-Левицький, II, 1956,
400); Мотор заревів, як скажений, машина рвонула з
місця повним ходом (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 279);
Скажена ціна — надзвичайно висока ціна. Анастасія
Петрівна спочатку смертельно перелякалася, а потім
заломила за постій скажену ціну (Вадим Собко, Звичайне життя,
1957, 129); Скажене молоко, жарт. — про горілку.
Першим осоловів волосний старшина.., скаженого молока
лишилося підходяще (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 7);
Скажені гроші — дуже велика сума грошей. — Панове
громадо! — казав Джеря людям. — ..За що ми будемо
платить такі скажені гроші? Чи вже ж за ті лисі гори!
(Нечуй-Левицький, II, 1956, 260); Він не капіталіст, щоб
платити такі скажені гроші за фунт помідорів (Іван Багмут,
Опов., 1959, 92).