в означеннях
Тлумачення, значення слова «скажений»:

СКАЖЕ́НИЙ, а, е.

1. Хворий на сказ; який сказився. Лаврінові спала на ум думка, чи не покусала часом матері скажена собака (Нечуй-Левицький, II, 1956, 362); Суперечку перебив крик хлопчаків, які з паліччям гналися за собакою й кричали: — Бийте її, бийте, вона скажена! (Петро Панч, В дорозі, 1959, 174); Скажений вовк;  * У порівняннях. Як скажений звір, що боїться води,.. Чіпка кинувся, скочив угору... (Панас Мирний, I, 1949, 309);
//  рідко. Який має психічний розлад; божевільний. — Нехай він буде в нас скажений, — се безпечніше; а то всіх засудять... погинемо, як гуси.. Так і порішили, щоб його божевільним пославити (Марко Вовчок, I, 1955, 177);
//  у знач. ім. скажений, ного, чол.; скажена, ної, жін. Хвора на сказ або божевільна людина (уживається перев. як лайка). [Темничний вартовий:] Що тут у вас? (До Нартала). Се знов оцей скажений? Ти будеш тихо? Проклята почваро! (Леся Українка, II, 1951, 429); — Ану, каже, де та скажена? — Се на мене так (Панас Мирний, I, 1954, 84); Людей! Незлобних, праведних дітей Жрете, скажені!.. (Тарас Шевченко, II, 1963, 375); З-під рук у батька вхопила [дочка] його чабанські ножиці і вже замахнулась ними обстригати.. вії. — Скажена! Він відняв ножиці, дав запотиличника (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 65);  * У порівняннях. Вже коренив-коренив [Халявський], вичитував-вичитував, аж піна йому з рота б'є, мов у скаженого... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 208); Мати дивиться на неї, Од злості німіє; То жовтіє, то синіє; Розхристана, боса, 3 рота піна; мов скажена, Рве на собі коси (Тарас Шевченко, I, 1963, 161).
Боятися, як скаженого (скаженої) собаки див. собака; Скажена собака — уживається як лайка. [Самрось:] А бодай ти не діждала, щоб я об тебе паскудив руки на перший день великодня. [Зінька:] Харцизе, скажена собако! (Марко Кропивницький, II, 1958, 30); — Справники — це ж собаки скажені, а не люди. Роздягне і в холодну посадовить, а то ще й батогів надає (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 210).

2. Який легко втрачає самовладання, нестримний у гніві; несамовитий, нестямний. — Ще й уранці навідувався скажений становий. Сиди, Миколо, нишком, доки, вони поїдуть (Нечуй-Левицький, II, 1956, 237); Краще приховати від скаженого Гесслера цей бунт, а потім вона рознюхає, хто підбурив жінок, і сама без коменданта покарає непокірних (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 196);
//  Який перебуває у стані несамовитості, шаленства. Роман лютий та скажений, проклинаючи брата, вибіг від пана Янковського (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 106); Кинувся тікати [Марко], але його з усіх боків обступила розлючена, скажена юрба (Іван Микитенко, II, 1957, 345);
//  Який виражає несамовитість, шаленство. Вона з жахом втопила очі в налиті кров'ю скажені чоловікові баньки, що дивились на неї з-за каменя (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 401);
//  Який діє за власним бажанням, за власною волею, не зважаючи ні на кого; свавільний. [Сербин:] Вона така скажена дівка, що і ціле пекло не вдержить її, коли що задумала (Степан Васильченко, III, 1960, 23);
//  Баский, гарячий (про коня). Сум. Безнадійність. Руїни. Наче з далеких країв налетіли Гунни на конях скажених своїх (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 228); З валки й собі помітили коляску із скаженими кіньми (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 122).

3. перен. Дуже сильний, значний силою свого вияву. Не осуд, а тільки гаряче захоплення викликали серед юнкерів.. його суворі заходи проти п'янства.. і навіть його відоме всій армії скажене наполеонівське честолюбство (Олесь Гончар, II, 1959, 207);
//  Інтенсивний, надзвичайно глибокий (про стан, почуття і т. ін.). Коли б не та скажена нудьга, то ледве чи вдалося б найти в нашім краю щасливішої людини від о. Матчука (Лесь Мартович, Тв., 1954, 226); Знову скажений біль захолодив мозок, Я чую, як я по-звірячому кричу (Юрій Яновський, II, 1958, 128); Горпина ще раз смикнула Коржа і в ту ж мить відскочила, побачивши, як скажена лють спотворила його риси (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 21);
//  Дуже швидкий. Скаженим галопом мчали верхівці (Юрій Яновський, II, 1958, 240); На ній [кінострічці] все заметушилося в скаженому темпі (Терень Масенко, Роман.., 1970, 253);
//  Рвучкий (про вітер). Василько біг степом, захлинаючись від скаженого вітру, що валив його з ніг (Василь Кучер, Вогник, 1952, 18);
//  Нестерпний (про холод, спеку та ін.). — Куди ти знявся по такому скаженому холоду?.. (Панас Мирний, IV, 1955, 305); У нас така скажена спека знову, що аж думки в голові розтають (Леся Українка, V, 1956, 149);
//  З великими морозами; лютий (про зиму). Зима була скажена. Горобці на льоту мерзли, падали (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 112);
//  Бурхливий (про море);
//  Міцний (про тютюн). Закурив [Тихін] і затягся жадібно скаженим самосадом (Андрій Головко, II, 1957, 117);
//  Дуже напружений, клопітливий, заповнений справами, роботою і т. ін. [Павло (говорить по телефону):] Лежу, Сергію Сергійовичу, лежу вже шостий день, так насточортіло... Що лікарі, коли серце здало? Цей місяць для мене був просто скажений (Олександр Корнійчук, II, 1955, 149);
//  Неймовірний, дивовижний. — То й цур йому. Нехай блукав, Дурний свій розум проклинав, На старість учиця [вчиться] брехать, А ми не будемо читать Його скаженої брехні (Тарас Шевченко, II, 1953, 410); Скажену пам'ять мав його батько: гендлюючи або вибираючи для салотопки щоярмарку десятки свиней, запам'ятовував і масть, і ціну, і навіть ґандж кожної (Михайло Стельмах, I, 1962, 23); Мурашко назвав скажену цифру (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 277).
Мов (як і т. ін.) скажений: а) не здатний контролювати свої вчинки, дії. Бонковський, мов скажений, повернув коня назад і прискакав в Вільшаницю (Нечуй-Левицький, III, 1956, 171); Хоть стріляй, хоть рубай, лізуть [низовики], наче скажені (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 175); б) уживається для підкреслення енергійності, інтенсивності якоїсь дії, сили її вияву. Ріка шуміла під кладкою, мов скажена (Іван Франко, II, 1950, 34); Віз підскакує, як скажений; колеса стрибають по камінні (Нечуй-Левицький, II, 1956, 400); Мотор заревів, як скажений, машина рвонула з місця повним ходом (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 279); Скажена ціна — надзвичайно висока ціна. Анастасія Петрівна спочатку смертельно перелякалася, а потім заломила за постій скажену ціну (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 129); Скажене молоко, жарт. — про горілку. Першим осоловів волосний старшина.., скаженого молока лишилося підходяще (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 7); Скажені гроші — дуже велика сума грошей. — Панове громадо! — казав Джеря людям. — ..За що ми будемо платить такі скажені гроші? Чи вже ж за ті лисі гори! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 260); Він не капіталіст, щоб платити такі скажені гроші за фунт помідорів (Іван Багмут, Опов., 1959, 92).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 238.

Коментарі (0)