в означеннях
Тлумачення, значення слова «сказитися»:

СКАЗИТИСЯ, скажуся, сказишся, док.

1. Захворіти на сказ. Кінь затріпотів під вершником і несподівано, мов вихор, кинувся праворуч... Сказився чи вовка почув? (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 158); Собака сказився;  * У порівняннях. Чи в хату піп, Охрім захріп, Запінивсь, мов сказився (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 136); Дід як сказився. Скреготав зубами, стогнав, мов од зубної болі, щось мимрив і вився, як риба, як на огні (Степан Васильченко, II, 1959, 524);
//  рідко. Стати психічнохворим; збожеволіти. [Старшина:] Та вже ж стара Марія не сказилась, щоб не віддала своєї дочки за мене заміж (Карпенко-Карий, I, 1960, 39); Він доводив нам, що його вдача вимагає якоїсь дії, а не сидіння в тюрми. — Умовте Янека, хай доведе центрові, щоб дозволили мені тікати. Вігме, я скажуся тут (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 136).

2. Утратити самовладання від гніву, злості та ін.; дуже розгніватися, розлютитися. Почув Грицько та ще дужче сказився: вилаяв Хведора, трохи не бив, і нахвалявся, що він сього Притику з усією сім'єю з світу зжене (Панас Мирний, III, 1954, 16); — Не знавте, чого це Ауер сказився? — підморгнув він. — Нащо поприв'язував катери? (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 108);
//  Розбушуватися (про море, хвилі і т. ін.). Пливуть собі [козаки] співаючи, Море вітер чує; Попереду Гамалія Байдаком керує. Гамалію, серце мліє: Сказилося море, Не злякає! — і сховались За хвилі — за гори (Тарас Шевченко, I, 1963, 198); А море сказилося! Воно якось люто накидається на «Гетьмана». Підскакує під нього, ставить його цапки (Остап Вишня, I, 1956, 187).
Бодай (щоб, хай, нехай) ти (він, воно і т. ін.) сказився (сказилося і т. ін.); Сказись (сказився б) [ти]; Сказіться [ви] — уживається як лайка, що виражає обурення кимсь, чимсь, неприязнь до кого-небудь і т. ін. — Тпру, сірий! тпру, муругий, бодай ти сказився! — кричав Кайдаш (Нечуй-Левицький, II, 1956, 317); А він гне спину, як і раніше, на того окаянного Когутяру, щоб ти сказився разом із своїм Бровком (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 220); Грицько мимоволі й собі глянув туди. «Ху, сказись ти!» (Андрій Головко, II, 1957, 560); Хоч [ти] сказися — уживається для підкреслення марності чиїхсь зусиль; що не роби, все марно. — Най там як хоче, а як я сказав слово, то вже не переміняю. Хоч сказися (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 440); Була собі раз Опозиція, та така остра.. Годі було до неї доступити, хоч ти сказися (Іван Франко, II, 1950, 395).

3. діал. Зіпсуватися.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 243.

Коментарі (0)