СКЕ́ЛИЩЕ, а, сер. Збільш. до скеля;
// Скеляста місцевість.
Поспитала вітру мати, де посмів він пропадати:
чи у скелищі сидів, чи трусив плоди садів, чи ца
морі бунтував (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 18).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 259.