в означеннях
Тлумачення, значення слова «скеровувати»:

СКЕРОВУВАТИ, ую, уєш, недок., СКЕРУВАТИ, ую, уєш, док., перех. і рідко без додатка.

1. Користуючись кермом та іншими пристроями, спрямовувати у певному напрямку літак, автомобіль, човен і т. ін. Капітан Гастелло скеровує палаючий літак на ворогів (Олесь Донченко, V, 1957, 545); Човна потягло під правий берег, і Андрій.. з силою загріб веслом проти течії, скеровуючи на середину ріки (Микола Трублаїні, I, 1955, 93); Наш провідник бравсь за ланцюг, щоб скерувати човен (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 300);
//  Направляти певним чином течію, біг, ходу і т. ін. Звідти, з північного заходу і з північного сходу, скеровують свій плин до морів Чорного й Азовського всі річки басейнів Дону, Дніпра і Південного Бугу (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 462); Злякано опираються, хропуть коні, але могутня рука молодого скеровує їх прямо в вогонь. І ось він уже позаду (Олексій Полторацький, Повість.., 1960, 310); Владко, беручи попід руку свого товариша, скерував свої кроки до того пункту, що перед хвилиною так живо заінтересував його (Іван Франко, VI, 1951, 225); Напередодні з нової свердловини вдарив фонтан. Нафтові струмки впіймали, скерували рівчаками до нафтосховища (Олесь Донченко, II, 1956, 71);
//  Стежити за тим, щоб прилад, механізм і т. ін. працювали правильно, за заданим режимом. Прачки, в білих халатах, у білих косиночках, неквапні й спокійні, походжали поміж [пральних] машин і тільки скеровували їхні дії (Павло Загребельний, День.., 1964, 33);
//  на кого — що. Направляти, націлювати оптичний прилад, зброю і т. ін. на когось, щось. Настя скеровує зорову трубку на фелюку (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 22); Саме в таборі я збагнув стан дичини, яку переслідує мисливець, — всіх отих крижнів, вайчуків, — і дав собі слово ніколи на них не скеровувати рушниці (Юрій Яновський, II, 1954, 28); Він підніс високо над головою ліхтарик, скерував його просто на мезонін (Юрій Смолич, II, 1958, 104);
//  у сполуч. із сл. погляд, зір і т. ін. Дивитися на кого-, що-небудь. — Ага... Барабаші.. — раптом підвів голову командир і мовчки скерував на нього погляд (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 45).

2. перен. Давати потрібний напрямок діяльності, вчинкам, розмові тощо. Партія скеровує народ на створення матеріально-технічної бази комунізму (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 290); Хто він такий, той таємничий адмірал, що після смерті Момота скеровує Оксанину роботу? (Василь Кучер, Голод, 1961, 423); Розмову Павлусь скерував в інший бік. — Товариші, — несподівано вигукнув він, — .. я не сказав вам про найголовніше. Я знайшов нафту! (Олесь Донченко, II, 1956, 68);
//  Зосереджувати на чому-небудь думки, увагу, сили і т. ін. Поезія Шевченка розбудила у юнака Франка поетичний талант, скерувала його увагу до народної творчості (Історія української літератури, I, 1954, 516).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 260.

Коментарі (0)