Словник української мови

СХЛИ́НУТИ, не, док. З силою, швидко збігти, стекти (про велику кількість води).  * Образно. Тимко притисся з конем до паркана, перечікуючи, доки схлине овеча ріка (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 35);
//  перен. Швидко, одночасно піти звідки-небудь, залишити якесь місце (про велику кількість людей). Нарешті вони помітили, що стоять на пероні майже самотні, — весь потік приїжджих вже встиг схлинути (Вадим Собко, Запорука.., 1952, 71).