СХЛИП, у, чол. Звук, утворюваний від судорожного вдихання, втягування повітря при плачі; хлип. — Ну, ось і я, серденятко. У відповідь він знову чує схлип (Михайло Стельмах, II, 1962, 150).
СХЛИП, у, чол. Звук, утворюваний від судорожного вдихання, втягування повітря при плачі; хлип. — Ну, ось і я, серденятко. У відповідь він знову чує схлип (Михайло Стельмах, II, 1962, 150).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 888.