СХЛИПНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до схлипувати. Баба Настя далі вже не могла витримати, закрилася вузеньким рукавцем і схлипнула жалісно, як дитинка (Леся Українка, III, 1952, 737); Баба Федора швиденько закліпала повіками й схлипнула (Олесь Донченко, III, 1956, 91); Іван розчулено схлипнув, пустив сльозу, обхопив рвучко за шию Сеспеля, поцілував у худючу вилицю (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 298); * Образно. Перед носом човна мелодійно схлипнула вода (Михайло Стельмах, I, 1962, 458).