СХМЕЛІ́ТИ, ію, ієш, док.
1. Стати п'яним; сп'яніти, захмеліти. Чоловіки уже схмеліли, а були малослівні (Анатолій Хорунжий, Незакінчений політ, 1960, 37); Ой буде дивна дивина! Вночі додому не вернусь, Схмелію, певне, без вина І без горілки переп'юсь! (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 56).
2. перен. Дійти до стану екстазу, самозабуття. Я не схмелів у ратній славі, А серце ніс новим трудам (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 136).