СХОДИТИСЯ і рідко ЗІХОДИТИСЯ, джуся, дишся, недок., ЗІЙТИСЯ, зійдуся, зійдешся, док.
1. Приходити
з різних місць в одне; збиратися. До Січі сходились
бурлаки з усього світу (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969,
79); Довбиш б'є в дошку. Відусіль сходяться козаки,
чоловіки, жінки, діти (Степан Васильченко, III, 1960, 49); Це було кафе
«вищого» світу. Сюди щовечора сходились заможні (Олесь Досвітній,
Вибр., 1959, 393); Різні люди .. сходилися до воза з
усіх боків (Юрій Смолич, II, 1959, 58); До сходу сонця,
рано-рано! У Віфлеємі на майдані Зійшовся люд (Тарас Шевченко,
II, 1953, 314); На збори до сільської школи зійшлися
колгоспники (Василь Кучер, Засвітились вогні, 1947, 24); Ввесь
гурт знайомих Горького, земляків з Росії, які були
на острові, зійшовся послухати Шаляпіна (Леонід Смілянський, Крила,
1954, 138);
// Пливучи, приходити в одне місце.
Човни зіходилися посеред Дніпра (Іван Ле, Наливайко, 1957,
370);
// у що, чим. Наближаючись одне до одного,
розташовуватися яким-небудь способом. Люди сходилися
в купи, гомоніли і знову розходилися (Панас Мирний, III,
1954, 47); Юрбами всюди зіходились люди, Всяк його
слухати йшов (Леся Українка, I, 1951, 342); Рибалки зійшлися
у кучу і почали тягти невід (Панас Мирний, I, 1954, 313);
Перетинали [бійці] поле в різних напрямках,.. зійшовшись
в гурт по кілька чоловік (Олесь Гончар, III, 1959, 218);
// Приходити куди-небудь, щоб зустрітися, разом провести
час. Після того що день, то й сходилися журитися
[Пістряк і Забрьоха] (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 222); —
Звичайно ми сходились вранці, брали човен і плили в море
(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 299); — Ми часто сходимося з ним
і згадуємо полк (Олесь Гончар, III, 1959, 295); З того часу
стали вже вони щовечора зіходитись (Марко Вовчок, I, 1955,
199).
2. Ідучи один одному назустріч, скорочувати відстань;
зближатися, зступатися. Цокотали ще дві молодиці;
розходились і знов сходились та все махали руками
(Марко Вовчок, I, 1955, 71); Дивляться [Іван та Микола]
в небо, не помічаючи один одного. Сходяться. Плечима
стикнулись (Іван Микитенко, I, 1957, 503); Ступили обидва [цапки]
на кладку, зійшлись посередині та й ну один одного
лобами й рогами бити! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 468)?
// Збиратися, зустрічатися де-небудь для бою, поєдинку,
змагання і т. ін. Може, звіку не сходились на сих
полях такії два рубаки, одної сили,.. одного завзяття
(Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 106); Вони сходилися тихо
і мирно, так, ніби йшли обійматися, а не боротися
(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 234); Лицарство йде, земля гуде,
Зійшлись ворожі лави... (Леся Українка, I, 1951, 352); Нікому
в цих боях не було пощади. Здавалось, зійшлася сила
на силу, і доки не вирубають один одного впень, ця січа
не скінчиться (Олесь Гончар, II, 1959, 387).
Сходитися (зійтися) врукопаш (врукопашну) — зближаючись
із супротивником, діяти прикладом гвинтівки
або холодною зброєю. Кілька разів піхота сходилася
врукопаш на самій вершині (Олесь Гончар, III, 1959, 51);
— Дядьку, а врукопашну з німцями вам доводилось
сходитися чи ні? — підпрягся зараз же Марко (Григорій Тютюнник,
Вир, 1964, 284).
3. Наближаючись одне до одного, стикатися, зливатися.
Доріжка була така вузька, що зелене гілля вгорі
сходилось докупи й закривало небо (Нечуй-Левицький, II, 1956,
309); Зривалися [пальці], руки розгорталися на всю
клавіатуру, швидко сходилися (Григорій Епік, Тв., 1958, 133);
Попід лісом клубками котився, сходився й розходився
білий туман (Борис Грінченко, II, 1963, 438); Крутив [Юріштан
чоловіка] доти, доки лікті не зіходилися-докупи (Гнат Хоткевич,
II, 1966, 116); Тверді хвилі вдарили скорчене тіло і вмить
зійшлися над головою (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956,
67); Почувши скрип угорі, вони [воли] трохи підвели
довгасті голови, їхні розкішні роги зійшлися, загуділи
(Михайло Стельмах, I, 1962, 150);
// Межуючи з чим-небудь,
з'єднуватися. В кінці села, в самій глибині яру, де
садки сходяться з лісом, стоіть хата Прокопа (Нечуй-Левицький,
II, 1956, 28); Недалеко від Стависька, де сходяться межі
сіл Новобугівка і Любарці, зупинився Тимофій (Михайло Стельмах,
II, 1962, 131);
// Змикатися, стулятися. Губи
[Марка] зійшлись у болісній складці (Іван Цюпа, Назустріч..,
1958, 379);
// у що. Стягуватися зморшками, складками;!
утворювати зморшки, складки. Чоло в зморшки зійшлося.
Брови сходяться (сходилися, зійшлися і т. ін.) [над
переніссям (на переніссі)] — у кого-небудь волосинки
брів ростуть і на переніссі. За цей час він змужнів,
чорні вуса густо засіяли верхню губу, брови дугами
сходилися на переніссі (Іван Сенченко, Опов., 1959, 40); Темні
густі брови її зійшлися над переніссям (Вадим Собко, Справа..,
1959, 43); Земля сходиться з небом; Небо сходиться
(сходилося) з морем — про уявне позірне злиття неба
з землею, водою на обрії. За річкою, що обставилася
стіною темно-зеленого очерету, потяглося нив'я
довгими поясами, розіслалися лани широкими килимами,
ховаючи свої краї аж там, де земля сходиться з небом
(Панас Мирний, IV, 1955, 316); В одному місці, де небо
сходилось з морем, де білів легенький туман, з'явилась
чорна пляма (Нечуй-Левицький, II, 1956, 233).
♦ Кінці [з кінцями] не сходяться (не зійшлися)
див. кінець; Кінці [з кінцями] сходяться (зійшлися)
див. кінець 1; Світ [не] клином зійшовся; [Не] клином
земля зійшляся див. клин; Сходяться (сходилися,
зійдуться, зійшлися) дороги (стежки, стежечки і т. ін.)
чиї — у кого-небудь виявляються однакові життєві
інтереси, мета, завдання і т. ін., які часом приводять
до зіткнення. — Знов сходяться наші дороги, Іване! —
голосно каже Яцуба (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 140); Тимко
відвернувся, аж шия хруснула: то був його ворог по
парубоцтву Сергій Золотаренко. Тепер їхні стежки
сходилися біля Орисиного двору (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 36);
— Але ми ще стрінемось, пане сотнику! — не вдячними,
а непримиренними очима змірює Підіпригору.
— Ще зійдуться наші дороги (Михайло Стельмах, II, 1962, 66)?
— А ти не жалкуй, — криво усміхнуся Джмелик. —
Може, наші стежечки зійдуться, тоді не розминемося
спроста (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 165).
4. Зосереджуватися в одному місці. Численні телефонні
дроти, — тягнучись одні десь зі степу, інші знизу,
із Сивашів, — сходяться жмутком біля освітленого
віконця, зникають у ньому (Олесь Гончар, II, 1959, 425);
* Образно. Діти горіли, мов свічі. В їхніх хворобою
потьмарених очах зійшлися страждання, голод і тіні
(Михайло Стельмах, I, 1962, 211);
// Пролягаючи в різних місцях
на досить великому просторі, з'єднуватися в одному
місці, пункті (про дороги, річки і т. ін.). Дніпро
протікає двома рукавами.. Коло самої Шевченкової могили
обидва рукави сходяться докупи (Нечуй-Левицький, II, 1956,
384); Особливо напружений рух був на грейдерах, що
сходилися до залізничної станції (Ле і Левада, Південний
захід, 1950, 140); Ой три шляхи широкії Докупи зійшлися
(Тарас Шевченко, I, 1951, 388); У шлях один зійшлись стежки й
дороги (Любомир Дмитерко, Вірші.., 1949, 50);
// перен. Змішуватися,
зливатися. Ось вони [голоси] наближаються, зіходяться;
ось зійшлися докупи, злилися в одну пісню...
(Панас Мирний, III, 1954, 203).
5. Досягати взаєморозуміння, вступати в близькі,
дружні стосунки з ким-небудь; зближатися. Вона легко
сходилась з людьми, товаришувала чесно і щиро (Натан Рибак,
Час.., 1960, 454); Потроху сходився [Захар] з людьми,
ширшав його світ (Іван Ле, Право.., 1957, 228); — А мені
ця компанія зовсім не пристала до душі. Немає тут
з ким зійтись, з ким приятелювати.., — сказала Ватя
(Нечуй-Левицький, IV, 1956, 117); Їздимо на море ловити рибу..
Взагалі ми дуже зійшлися з ним [О. М. Горьким] (Михайло Коцюбинський,
III, 1956, 357);
// розм. Вступати в інтимні,
любовні зв'язки. — Одружився я не з великого кохання.
Війна, окупація, голоднеча,.. кому тоді були соловейки
в голові? Люди сходились і жили разом, бо шукали
захисту одне в одного (Ірина Вільде, Винен.., 1959, 3); — Щось
ти, Гнате, вступаєш на поганий шлях... Свою жінку
прогнав од себе, зійшовся з другою без шлюбу (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 56).
6. у чому, на чому. Приходити до одностайності в
чому-небудь; мати однакові погляди на щось. Французи,
німці, португальці — усі ці делегати на конгресі
сходились в однім: єдиний блок створити треба, єдиний
фронт проти буржуазії (Павло Тичина, III, 1957, 36);
[Крайгородський:] В своїх об'єктивних оцінках етнографи
всього світу сходяться на думці, що малоросійська
пісня по своїй милозвучності.. дорівнює італійській пісні
(Дмитро Бедзик, Ост. вальс, 1959, 5); — Ретельно обговоривши
всі мої недоліки, жінки зійшлись на тому, що
взагалі я дійсно красивіша за інших (Вітчизна, 5, 1956, 161);
// Бути подібним, схожим у чому-небудь, виявлятися
однаковими; мати однакові погляди на щось. Як вони
не різнились, а все-таки обидві [Галя і Христя] однаково
чули, що добре, що лихе, й через те завжди обидві
сходились у своїх думках (Панас Мирний, I, 1949, 366); В
одному вороги сходились: усі пили каву (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
394); Вся ця тяганина почалася через попа, з яким він
сьогодні пив чарку, а потім жорстоко посварився, не
зійшовшися з ним поглядами на папу римського (Олесь Гончар,
III, 1959, 325);
// Не суперечити, збігатися,
відповідати чому-небудь. Дивувались [селяни] трохи,
що слова проповіді і вчинки батюшчині не зовсім
сходяться якось (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 326); [Люцій (до
Теофіла):] От бачиш, се випадок нещасливий, — він
мовив навмання, не знав, що вигад зійдеться з правдою
(Леся Українка, II, 1951, 439).
7. перев. із запереч. не, розм. Бути за розміром достатнім для того, щоб застебнути, стягнути краї і т. ін. Олександра Петрівна, найстарша дочка, стояла серед кімнати в білих спідницях, в білому корсеті, котрий не сходився на її повному стані (Нечуй-Левицький, III, 1956, 42); — Той, кого я признав за Шеметуна, був круглий, рум'янощокий, у просторому піджаку, що не сходився на животі (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 105); — Куме, ануте поможіть зав'язати [мішок]. — Набехкав, що й не сходиться? — Так пшениця ж. Як золото... (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 368).
8. розм. Приходити до згоди, домовлятися про що-небудь; зговорюватися. Покупці кричать, але незабаром сходяться в ціні, здорово тричі ляскають по долоні (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 357); — Ви хочете купити нашу хату? — здогадався Васько. — Як у ціні зійдемось, то й купимо (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 246); Кинув жених срібного полтиника на тарілку, думав, на тому й зійдуться, але хлопець, насупившись, заправив за сестру такий викуп, що гості ахнули (Олесь Гончар, I, 1959, 8).
9. розм. Відповідати дійсності, бути правильним, точним (про підрахунки). — Двісті двадцять два і два в остачі! — урочисто оголошує Ксеня. — Таки сходиться, — дивується Мирон (Михайло Стельмах, I, 1962, 381); Вона перерахувала куверти і, виявивши, що все аійшлося точно, полегшено зітхнула (Вадим Собко, Справа.., 1959, 5).