в означеннях
Тлумачення, значення слова «схоластика»:

СХОЛА́СТИКА, и, жін.

1. Панівний напрям у середньовічній ідеалістичній філософії, представники якого за допомогою філософських положень намагалися обґрунтувати богослов'я. Теорія Коперника стала тим фундаментом, на якому в ту епоху розгорнулася жорстока боротьба передових людей проти схоластики (Наука і життя, 1, 1960, 63); Академія зосталася дуже позаду од свого часу: в ній панувала схоластика (Нечуй-Левицький, I, 1956, 343).

2. перен. Формальні знання, відірвані від життя й практики, мертва, суха наука. Марксистсько-ленінські теоретичні положення відіграють величезну роль у формуванні світогляду митця, але якщо вони органічно не осмислені ним, то перетворюються у мертву схоластику, догматизм (Мистецтво, 5, 1957, 3); — Фізика в наш час все.. Це не математична схоластика з мертвими формулами (Натан Рибак, Час.., 1960, 145); Наука, відірвана від практики, звичайно перетворюється у схоластику, а це створює умови для проникнення в неї ідеалізму і механіцизму (Наука і життя, 12, 1963, 7).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 898.

Коментарі (0)