в означеннях
Тлумачення, значення слова «схоплювати»:

СХОПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., СХОПИТИ, схоплю, схопиш; мн. схоплять; док., перех.

1. Брати, хапати кого-, що-небудь швидким рухом рук, зубів і т. ін. Ксеня схоплює з лавки Полотняну торбину й, пританцьовуючи, вибігає з хати (Михайло Стельмах, I, 1962, 517); Схопивши шапку, хотів було [Наум] втікати надвір (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 60); Сама як схопить [пані] дзвінок! по всіх покоях — дзінь-дзінь! (Марко Вовчок, I, 1955, 76); — Як схоплю я сокиру — двох вовків зарубав, а тоді на коня (Олесь Донченко, VI, 1957, 21); Схопив [Тарас] пензель — і незабаром з картону дивилися лукаві, хитрувато-примружені дядькові очі (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 114); — Пий! Солдат схопив флягу Обома руками (Олесь Гончар, III, 1959, 109); Чохов схопив зубами рукав гімнастьорки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 323);
//  Хапати лапами, дзьобом (про тварин, птахів). На льоду волотим карасиком стріпнувся місяць. Лисичка схопила його лапками (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 507); Лелека одним оком націлився на гриба, Схопив його, підкинув угору, щоб зручніше проковтнути (Михайло Стельмах, I, 1962, 238);  * Образно. З моря йшли холод та гуркіт, море зажерливо ревло, схопивши її Мусія (Юрій Яновський, II, 1958, 189);
//  за що. Хапаючи за що-небудь, тримати, стискати. — Я вже схоплюю жар-птицю за хвіст і знов упускаю її (Олесь Донченко, VI, 1957, 621); Алла Михайлівна схопила мене за руку і здавила так, що я мало не скрикнула (Леся Українка, III, 1952, 614); Вартовий схопив конвоїра за горло (Григорій Епік, Тв., 1958, 549);
//  за що. Поривчасто хапаючи кого-небудь за щось, затримувати, зупиняти. Не кажи влодій, поки за руку не схопив (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 373); Він береться за шапку. Схопила [Варка] його за рукав, — не пускає з хати (Марко Вовчок, I, 1955, 174); Давид здивований схопив Тихона за руку і спинив (Андрій Головко, II, 1957, 122).
 Схопити в обійми кого — швидко обхопити руками, обійняти кого-небудь. Я хтів схопити отак в обійми якусь людину, що йшла назустріч з суворим обличчям, і притиснути до серця: брате! (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 187); — Мамо! Це я! Я! — схопила Тамара матір в обійми (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 272); Схопити голову в руки (руками) — швидко обхопити руками голову від болю, переживання і т. ін. І день іде, і ніч іде. І голову схопивши в руки, Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки? (Тарас Шевченко, II, 1963, 413); Вона підніметься, кашляє, схопивши голову в руки... Сидить... Кашель трохи втих (Панас Мирний, I, 1949, 318); Жінка не промовила ні слова. Зі стогоном, схопивши голову руками, опустилась на коліна (Михайло Стельмах, II, 1962, 186); Схопити за петельки (за барки) кого — вхопити за груди (під час сварки, бійки). Озвірів [Тимко].., схопив брата за петельки, рвонув на себе (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 217); — Ти — кого? Ко-го!! — зриваючись на ноги, гукнув червоний, з вимазаною пикою Момсик і схопив відступаючого низькорослого шевця за барки (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 178); Схопити на руки кого — піднявши кого-небудь, посадити на руки. — Схопив він її на руки та й помчав (Марко Вовчок, I, 1955, 97); Тимко.. схопив Коростильова, як дитину, на руки і почав кружляти його навколо себе (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 482); Схопити під (попід) руки кого — обхопити чиїсь руки своїми руками. У хату вскочили два лакеї і, схопивши Федора під руки,.. повели в двір (Панас Мирний, IV, 1955, 235); Чумаченко схопив його попід руки і рвонув до себе (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 316).
За зябра (жабри) схопити див. зябра, жабра; Схопити в (на) оберемок кого, що — те саме, що Взяти (згребти і т. ін.) в (на) оберемок (див. оберемок). Юрко одразу ж, просовуючи руки в сніг, схопив дівчину в оберемок.. — Забилась, малеча? (Михайло Стельмах, I, 1962, 62); Іван Трохимович, схопивши шинельку на оберемок, удирав [утікав] від його, аж курява з-під ніг вривалася (Панас Мирний, IV, 1955, 62); Схопити за горло кого — силою домогтися чого-небудь, поставити когось у безвихідне становище. Там [у Сталінграді] наша армія так схопила фашистів за горло, що вони й тут заворушилися (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 105).

2. Ловити, силою зупиняти кого-небудь, не даючи можливості піти, утекти. Ловила [мати] діток коло себе, схоплювала та й поцілунками всипала та усе голосніш ридала (Марко Вовчок, I, 1955, 294); Один із них [бандитів] хотів її схопити. Вона, скрикнувши, вислизнула з-під руки і анетямлено подалася вздовж стежки (Олесь Гончар, II, 1959, 253);
//  розм. Раптово, несподівано затримувати, заарештовувати. Несподівано після трьох років служби молодого офіцера схопили жандарми (Видатні вітчизняні географи.., 1954, 70); — Трапилось так, що схопила одного разу того хлопця поліція і кинула в тюрму (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 14).

3. перен., розм. Здобувати що-небудь певними зусиллями, якимись діями. — Три роки — не вік, та й навіть за два роки можна схопити ремесло в руки, коли є хист і охота (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 346);
//  Одержувати погану оцінку за що-небудь. Соромно такому самостійному учневі.. трійки схоплювати (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 24); — За співи й музику — двійку схопив, — чистосердечно признався Юра (6. Кравч., Квіти.., 1959, 185); Поїхала [дівчина] вступати до Кіровоградського політехнічного і на єдиному екзамені провалилася — двійку з математики схопила (Літературна Україна, 24.X 1967, 2).

4. Відчувати на собі (фізично або морально) певну дію кого-, чого-небудь; діставати покарання за щось. Він вискакує з хати і.. одразу схоплює батога по плечах (Михайло Стельмах, I, 1962, 215); — Скільки я нарядів позачергових схопив! (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 9).
Облизня схопити див. облизень; Схопити гарбузате саме, що Дістати (з'їсти, покуштувати) [печеного] гарбуза (див. гарбуз). [Назар Петрович:] Так що тобі, хлопче, мабуть, доведеться схопити гарбуза. [Сергій:] Хай так. Я хочу почути це від неї самої (Любомир Дмитерко, Дівоча доля, 1960, 72); Схопити запотиличника — дістати удар по потилиці. Коли б у домівці був тато, Максим би отак не витворяв, і не тому, що боявся схопити запотиличника, а просто: при батькові якось самі по собі смирнішали і ноги, і руки, і обличчя (Михайло Стельмах, I, 1962, 212).

5. перев. док., розм. Несподівано захворіти, застудившись або заразившись чим-небудь. Мені не повезло трохи, я застудився, схопив бронхіт, до того прилучилася астма (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 437); Тяжко-тяжко мені.. Ой, хоч би занедужать як, схопить «скоротечну», .. вмерти й собі, не чуть нічого, не бачити... (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 88); За два тижні по народженні Галини померла мати її, схопивши в злиднях через недогляд породильну [яка буває після родів] гарячку (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 18).

6. перев. док., розм. Раптово й сильно виявитися в кого-небудь (про хворобу, біль). [Гільза:] І чого се ти так гнався? От добігаєшся, що знов тебе ота хвороба схопить, будеш горілиць лежати та об вемлю битись (Леся Українка, IV, 1954, 250); — Най би, — гадає, — схопила недуга, Щоб відпустили додому, до плуга... Вже ж йому той остогид карабін (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 107); На ранок його знову схопив кашель, закололо в боці (Юрій Бедзик, Альма матер, 1964, 153);
//  безос. — Довго ж ти вибирався [додому], сину. Стара й дуба могла дати. Схопило її так, що, думали, вже не встане (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 232); Схопило біля силосу так, що літаком довелося відправляти небораку в область — того ж дня й прооперували ... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 200);
//  перен. Раптово оволодіти чиїмись думками; охопити кого-, що-небудь (про почуття, стан). Товариська зрада, докора — разом кинулись йому в голову, схопили за серце... (Панас Мирний, I, 1949, 312); Жаль, невимовний жаль і важка злоба схопили обценьками моє серце (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 91).
 [За] живіт схопило, безос. — сильно заболіло в животі. — Полягали ми спати. Уночі як схопило мене за живіт, боже мій, як наче хто ножем ріже! (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 30); — Ледве душі не віддав богові. Живіт мені схопило, і голова... (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 194); На кольки схопило кого, безос.; Схопила колька — кому-небудь стало дуже боляче, закололо де-небудь. — Правдою дихаю. А тебе, Дорохтею, ще від кривди на кольки не схопило? (Михайло Стельмах, I, 1962, 237); Як схопила колька, то мало душа не втекла з тіла (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 33).

7. Раптово, з силою обгортати, охоплювати з усіх боків (про полум'я, пожежу).

8. перен., розм. Швидко, легко або мимохідь, частково сприймати, засвоювати або розуміти що-небудь. Павлуша уважно прислухався до їхньої розмови. Говорили більше про речі незрозумілі для нього, але дещо хлопець таки й схоплював (Андрій Головко, II, 1957, 267); Для неї, яка з трійок не вилазила, було просто дивовижно, як він швидко все схоплював, який розум у нього чіткий та бистрий (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 251); — Навчи мене, будь ласкав, грамоті.. Я ж таки півроку .. ходив до школи, букви .. усі до одної схопив (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 287);
//  Сприймати, розпізнавати, помічати що-небудь, перев. органами чуттів; уловлювати. В його жарті Дмитро схоплює тривожне для себе почуття (Михайло Стельмах, II, 1962, 322); Його пильний погляд враз схопив і набряки під очима, і поріділе волосся над високим.. чолом, і дрібні зморшки на вилицях (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 410); Навіть з літака не схопиш Всю неосяжність широти (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 121);
//  Втягувати в себе, вдихати (повітря, аромат). Дарку сперли якісь болі під грудьми, і вона мусить схопити духу (Ірина Вільде, Б'є восьма, 1945, 169); Флора Германівна жадібно, на повні груди, схопила лоскотний аромат матіоли (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 264).
Схоплювати (схопити) мелодію — швидко запам'ятовувати, завчати мелодію. Виїхав [М. В. Лисенко].. до Миргорода з метою записати думу. Щоб схопити мелодію, треба не лише певних професіональних здібностей і навичок, але (і це головне!) — знання і відчуття народної музики, цілковите осягнення законів народного музичного мислення (Народна творчість та етнографія, 4, 1964, 74); Схоплювати (схопити) на льоту — швидко, легко або мимохідь сприймати, засвоювати або розуміти що-небудь. — А це ж для мене, щоб я читав, схоплював на льоту. І зветься це: наочна агітація (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 127); Те, за що рядовий студент платив наполегливим щоденним студіюванням, безсонними ночами перед екзаменами, Федь Шостенко схоплював на льоту, і воно лишалося при ньому назавжди (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 116).

9. перен. Підмічати, виділяти, вирізняти серед чого-небудь. Артистові потрібна глибока мудрість для того, щоб без помилок відсіювати від потрібного матеріалу все зайве, дрібне, нехарактерне, помічати, схоплювати та занотовувати лише цінне, головне (Саксаганський, Думки про театр, 1955, 79); Автор [М. Негода] уміє схоплювати і відтворювати живі характери людей колгоспного села (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 55); Франко говорить в своїй статті [«З нової чеської літератури»], що Махар вірно схопив картину політичної боротьби (Вітчизна, 5, 1956, 141); Асхат Сафаргалін [з Татарії] пройнявся своєрідністю України, .. схопив найтиповіше і все це відтворив у своїх натхненних, зігрітих щедрим серцем художника полотнах (Мистецтво, 3, 1967, 22).

10. розм. Заморожувати, покривати шаром льоду, кригою. Ранковий холод схоплює землю (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 638).

11. З'єднувати, скріплювати що-небудь. Схоплювати колоди прутами.

12. діал. Швидко зривати, знімати щось з кого-, чого-небудь. — Квіток було назриваєм та позаквітчуємось, як молоді, та до самого двору тими вінками величаємось. А вступаючи в двір, схопимо з себе (Марко Вовчок, I, 1955, 103); [Домаха:] Як я опинилася біля вашого подвір'я, — не пам'ятаю, як схопила з себе пояса і хотіла повіситись, — не тямлю... (Марко Кропивницький, II, 1958, 175).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 899.

Коментарі (0)