СХОПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., СХОПИТИСЯ, схоплюся, схопишся; мн. схопляться; док.
1. Різко, стрімко вставати, підійматися або дуже швидко
залишати яке-небудь місце. Де купка [дівчат] сидить,
то підкрадуться [парубки] та по-ведмежому і ревнуть...
а ті схоплюються, біжать, регочуться, лають...
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 239); Вона присіла на кінчику
стільця, розказувала, потім знов схоплювалась з місця
(Нечуй-Левицький, VII, 1966, 276); Він схопився й побіг до
Явдошиної оселі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 24); Схопився [Остапко],
як опечений, підсмикнув штаненята й боязко подався
лавою поза столом (Андрій Головко, II, 1957, 206); —
Комсомолець? — запитав Воронцов, хмурячись. — Так точно,
комсомолець, товаришу гвардії майор! — схопився Черниш
зі стільця (Олесь Гончар, III, 1959, 21);
// Залишати
якесь місце, побігши або злетівши (про тварин, птахів)
З-під ніг схоплювались і зникали в кущах зайці
(Яків Баш, Вибр., 1948, 9); Недалеко від його схопилася
сіренька пташка і, скочивши на тин, почала цьомкати
(Панас Мирний, I, 1954, 246);
// Прокинувшись, швидко вставати
з постелі. Я після революції, як пана вже й не було,
довго ще схоплювався на світанку з переляком, щоб не
заспати (Мирослав Ірчан, II, 1958, 412); Вранці він схоплювався
разом з третіми півнями, приходив до матері (Григорій Тютюнник,
Вир, 1964, 218); — Рано-ранісінько схоплюся; біжу на
поденщину (Марко Вовчок, I, 1955, 139); Жінка щось надто
рано сьогодні схопилася (Антон Хижняк, Д. Галицький,
1958, 3).
Схоплюватися (схопитися) на [рівні] ноги див.
нога.
2. Братися, хапатися за кого-, що-небудь швидким,
різким порухом рук. Раз по раз з грудей у його виривались
тяжкі «охи», раз по раз він схоплювався руками
за перегнуту спину (Панас Мирний, I, 1949, 392); Липтак
побіг за возом,.. схопився ззаду за полудрабки (Михайло Томчаній,
Готель.., 1960, 34); Серце билося. Схопився [Дмитро]
рукою за груди (Гнат Хоткевич, II, 1966, 107);
// Швидким,
різким порухом брати одне одного за рукп; з'єднуватися,
узявшись за руки. Зустріч відбулася серед хвиль, і плавці
довго не могли схопитися за руки, їх усе розбивала
хвиля, та нарешті їм пощастило (Юрій Яновський, II, 1958,
190);
// Швидко братися, хапатися за який-небудь
предмет, щоб почати щось робити. — Дзвони! — не тямлячи
себе од гніву й одчаю, скрикнув Юхим. І тої ж миті
Саранчук, видко, просто руками схопився за било і
забив у дзвін (Андрій Головко, II, 1957, 354); — Хто тут? —
придушеним голосом промовив Андрій, схопившись одразу
за зброю (Олександр Довженко, I, 1958, 242);
// перен. Швидко,
охоче погоджуватися з чим-небудь. [Вітровий:]
Я розгарячився на зборах і сказав, — не приймаєте мій
план, тоді зніміть мене з заступника голови. Романюк
за це схопився і призначив мене бригадиром рибалок
(Олександр Корнійчук, II, 1955, 221); — У нас тут недалеко цукровий
завод єсть, — замріяно почав Григір. — Але, як кажуть,
радіє кума, та дарма: той жом, який нам належав,
ми вже давно вивезли і прокормили, а нового не дадуть...
— А якщо попробувати? — зараз же схопився за цю
думку Дорош (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 136).
♦ Схопитися за боки (за живіт, за живота) від
реготу (сміючись) — почати дуже сміятися. Він хотів
збудити Соломію, але лиш глянув на неї, як схопився
за боки від шаленого реготу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 343);
Схопитися за соломину (за соломинку) див. соломина,
соломинка; Схопитися обіруч (обома руками) — те саме,
що Ухопитися обома руками (див. ухопитися); Схоплюватися
(схопитися) за голову — те саме, що Братися (хапатися)
за голову (див. голова). — Де ж Яків? де ж він? —
схоплюючись за голову руками, крикнула Горпина (Панас Мирний,
I, 1954, 264); Коли після тієї страшної тризни
брати приїхали кіньми й забрали своє добро, Микула аж
за голову схопився — адже вони взяли все, у нього лишились
тільки кінь, віз та рало (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 98).
3. Розпочинати бій, боротьбу, бійку. Оба схопилися
в боротьбу. Ох, і люто ж боролися гуцули!.. (Гнат Хоткевич, II,
1966, 199); Доганяє Ван-Лін самурая в тайзі. Схопились.
Починається боротьба не на життя, а на смерть
(Олександр Довженко, I, 1958, 122); Рвонулися [батько й син] один до
одного, схопилися, вперлися один у одного плечима і
хитро, пружно заходили ногами, вибираючи вигіднішу
позицію для ривка (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 234); * Образно.
В полях уже згасали гречки. Надходила та драматична
пора, коли в невидимім поєдинку літо схоплювалося із
осінню (Михайло Стельмах, I, 1962, 603).
♦ Схопитися на кулаки див. кулак; У ручки схопитися
див. ручка.
4. Несподівано виникати, починатися (про явища
природи, шум, крик і т. ін.). На порожніх вулицях,
занесених снігом, пронизливо верещали ковані колеса
обозу, тріскали безладні постріли, схоплювалися крики
й лайка (Петро Панч, В дорозі, 1959, 69); Земля тряслася.
Вибухи схоплювалися все ближче (Олесь Гончар, III, 1959,
86); Ось схопилась хуртовина, Закурилася долина (Яків Щоголів,
Поезії, 1958, 83); Інколи схопиться заверюха [завірюха]
— .. світу божого не видно (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969,
196); На небі загуркотів грім. В одну мить схопився
страшний вітер і засвистів в садку (Нечуй-Левицький, VII, 1966,
200);
// Швидко спалахувати (про пожежу, полум'я).
Місто займається одразу. Пожежа схоплюється на
чотири боки (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 9); * Образно. — Так
хіба нам сидіти згорнувши руки, коли огонь уже
підложено і ось пожежа схопиться по Вкраїні! (Пантелеймон Куліш,
Вибр., 1969, 74);
// З'являтися, утворюватися на
чому-небудь. Дощ шпарить, аж бульки схоплюються
(Євген Кравченко, Бувальщина, 1961, 19); Гребці важко дихали..
На долонях схопились великі водяні пухирі й одразу
потріскались (Василь Кучер, Голод, 1961, 228);
// Раптово
виникати, ставати Помітним. Між бровами на лобі
схоплюється вертикальна зморшка (Василь Козаченко, Вибр., 1947,
10); На пухкеньких губах схоплювалась усмішка (Петро Панч,
На калиновім мості, 1965, 115).
5. Сходити, підніматися над обрієм (про сонде, місяць). Рано-рано схопилося сонце, виграваючи та висвічуючи червоним світом… (Панас Мирний, I, 1949, 156); Ще не схопилося й сонце, а схвильований натовп уже гатив кулаками в залізні двері крамниці (Сергій Воскрекасенко, Весна.., 1939, 11).
6. Раптом пригадувати або помічати що-небудь; спохвачуватися. — То почекай, Любо, щось маю сказати! — пізно схоплюється Салоган (Михайло Стельмах, I, 1962, 345); — Якби і в нашого батька були такі достатки, Грицьку, як у його, хіба б і нас не вчили... — не швидко обізвавсь Івась. — Якби ж тої — зразу одказав Грицько та й схопився. — Ти думаєш і в Василевого батька багато їх? (Панас Мирний, IV, 1955, 14).
7. з інфін. Поспішно починати робити що-небудь. [Поліксена:] Божевільна! він почув! схопився бігти! Вже за ним погнались... (Леся Українка, II, 1951, 276); Тут вже рушниці замовкли: схопилися [повстанці] сіктись, боротись (Павло Тичина, I, 1957, 105).
8. Стрибком, рвучко й швидко підніматися, вилазити на що-небудь. Багато людей схоплюється на лавки, грозять кулаками. Чутно тільки найдужчі голоси (Леся Українка, II, 1951, 530); — Аж ось заторохтів надворі візок. Повели Прокопа. Я, в чім була, схопилась до його на візок (Марко Вовчок, I, 1955, 137); На коня схопився [Ігор]... (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 176).