СХОТІТИСЯ, схочеться, док., безос., з інфін., чого. Виникнути, з'явитися (про бажання здійснити, одержати що-небудь, володіти чимсь і т. ін.); захотітися. Кому нашої землі схочеться, той під нею скорчиться (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 408); Схотілося йому понад Дніпром лукою пройтися (Марко Вовчок, I, 1955, 319); Олександра схаменулась і заходилась коло вареників: їй самій схотілось їсти після чарки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 65); Іванька не міг нізащо йти без огірків: .. йому самому так захотілося солоних огірків, так схотілося! (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 36); Мені так схотілося побачити Марійку саме сьогодні, що я не наважився повертатися одразу додому (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 18).