СХРОН, у, чол., розм. Те саме, що схов 2, 3. Як раптово, як страшно перевернулося догори дном її життя! Вже три тижні сиділа жінка в лісі, в схроні (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 277); [Намісниця:] Надійний схрон є в хаті лісника (Любов Забашта, Пісня.., 1961, 130); — Виходь! Здавайся! — гукав у схрон Яремчук. З ями ніхто не відповідав (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 419).