СХРИ́ПЛО, розм. Присл. до схриплий 2. Невже це ти, хлопче мій?.. — Я, отамане. — Гай-гай! — схрипло зірвалося у Вовниги (Яків Баш, Надія, 1960, 395).
СХРИ́ПЛО, розм. Присл. до схриплий 2. Невже це ти, хлопче мій?.. — Я, отамане. — Гай-гай! — схрипло зірвалося у Вовниги (Яків Баш, Надія, 1960, 395).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 904.