СХРИ́ПНУТИ, ну, неш; мин. ч. схрип, і схрипнув, ла, ло; док., розм. Те саме, що охрипнути. Голоси схрипли від напруження, порохні, вигуків (Олександр Копиленко, Вибр., 1948, 124).
СХРИПНУ́ТИ, ну, неш, док. Однокр. до схрипувати.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 904.