Словник української мови

СХУДНУТИ, ну, неш; мин. ч. схуд і схуднув, ла, ло; док. Стати худим, худішим. Поки товстий схудне, то худий здохне (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 117); Він глянув на Саню, і його здавило коло серця. Саня зблідла, схудла. Щоки позападали, очі пригасли (Нечуй-Левицький, V, 1966, 252); Тільки я в хату — суне Карпо до нас, а сам схуд, зчорнів, як з хреста знятий (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 304); Марі так само, як і він, схудла і почорніла (Яків Качура, II, 1958, 365); За дні штурму Черниш помітно схуд (Олесь Гончар, III, 1959, 65).
 Схуднути на обличчі (на тілі) — осунутися, стати кудим. На обличчі він схуд, на ньому випнулися вилиці, щоки запали, а очі дивилися прямо в душу (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 47).