СХИЛЯТИ, яю, яєш, недок., СХИЛИТИ, схилю, схилиш, док., перех.
1. Змінювати пряме положення
на похиле, нагнувши, опустивши що-небудь; нахиляти.
Маріуца ставала .. на коліна і смикала за віжки. Мала,
облізла шкапина сумно схиляла голову і не рухалась
з місця (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 371); Чумак іде, подивиться
Та й голову схилить (Тарас Шевченко, I, 1951, 48); Не обертаючи
голови, промовив [князь] неголосно: — Заїко! — За хвилину
Заїка вже стояв на балконі й почтиво схилив спину
за кріслом князя (Гнат Хоткевич, I, 1966, 113); Уздрівши Дениса,
вона загальмувала і, схиливши велосипед пабік та
впершись лівою ногою в землю, зійшла з нього (Григорій Тютюнник, Вир,
1964, 245); Він замовк і схилив голову (Андрій Головко, II, 1957,
9);
// на кого—що, над ким—чим, до кого—чого.
Опускаючи, наближати або притуляти до кого-,
чого-небудь, класти на когось, щось. Узялись обоє старі
вводити Марусю.. Наум сердиться, кричить на жінку,
що йому не помага; Настя ворчить [бурчить] на нього,
що... він дочку на неї схиля... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 81);
Сідав [Любов] на крісло на бильці, схиляє голову на
спинку близько голови Ореста (Леся Українка, II, 1951, 92);
Верба до акації віти схиляв (Степан Крижанівський, Калин, міст,
1940, 82); Схилила над нею [мережкою] дівчина важку
голову (Панас Мирний, I, 1949, 327); Теплий вітрець.. схилив
до землі білі келехи ромашок (Василь Козаченко, Вибр., 1947, 75);
Сотнями йдуть холмські полки, оголені мечі схилили
дружинники на праве плече (Антон Хижняк, Д. Галицький,
1958, 567).
Схиляти (схилити) голову (головку) на груди (на
плече) — нахиляти голову так, щоб вона торкалась
чиїх-небудь грудей, чийогось плеча. Вона схилила головку
на материне плече і перебирав в неї на шиї дукати
(Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 65); — Ой Юро, який ти добрий
і смішний, — повеселішала дівчина, притулила свій
перший подарунок і точнісінько, як і всі дівчата,
схилила йому голову на груди (Михайло Стельмах, II, 1962, 364);
Схиляти (схилити) коліна — опускатися, ставати на
коліна. Латники, що вартували біля брами, побачили,
як чернець схилив коліна, звів очі до неба і став молитися
(Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 112).
♦ Не схиляти (не схилити) голови (голів, чола, чол,
шиї) перед ким — чим, рідше кому, чому — не визнавати
себе переможеним, не здаватися кому-, чому-небудь.
Вони не схилять перед катом чол, продажних
шкур немав в їхнім стані (Володимир Сосюра, I, 1957, 479); Міста
і села всієї України не схилили голови перед загарбниками.
Партизани і підпільники вступають у жорстоку
боротьбу з ворогом (Дмитро Бедзик, Плем'я.., 1958, 6);
— Перед султаном не склонимось ми, Шиї не схилим
магнатам, З рідними будемо жити людьми, З другом
і братом! (Максим Рильський, III, 1961, 174); Не схиляти (не
схилити) прапора (зброї) — не здаватися кому-,
чому-небудь; не визнавати себе переможеним. — Слава, честь
більшовику, що в своєму у полку він прапора не схиляв,
нас від пана визволяв! (Павло Тичина, I, 1957, 184); Хоробрий
зброї не схиля, Вперед іде на битв дороги (Павло Усенко, Лави..,
1948, 109); Схиляти (схилити) голову (голови) перед
ким — чим і без додатка: а) виявляти шанобливе
ставлення до кого-, чого-небудь, віддавати шану комусь,
чомусь, перев. опускаючи голову. Побачивши забитих,
Гамалія зупиняється і пильно вглядається в кожне
обличчя, щось тихо шепочучи сам до себе. Перед кожним
героєм зупиняється і схиляє в жалобі сиву голову (Григорій Тютюнник,
Вир, 1964, 542); Схиляю голову свою, Кладу букет
веселих квітів Над прахом тих, хто у бою Завоював
нам право жити (Іван Нехода, Ростіть.., 1947, 64); Тут [в
Арджанті] кожен приїжджий схиляє голову перед талантом
великого індійського народу (Василь Минко, Намасте..,
1957, 24); Всі запорожці скинули шапки і шанобливо
схилили голови. Кошовий говорив тихо: він давав
накази (Олександр Довженко, I, 1958, 238); — Вшануймо його світлу
пам'ять мовчанням! Цілу хвилину на майдані панувала
глибока тиша. Тисячі людей схилили голови (Андрій Головко,
II, 1957, 628); б) опускати голову, вітаючись з ким-небудь.
То був справник, слідователь [слідчий], стряпчий.
Кріпаки при їх проїзді, низько схиляючи голови,
здоровкалися (Панас Мирний, IV, 1955, 195); — Доброго здоров'я
князеві! — тихо промовила Гризельда й ледве схилила
свою важку од русих кіс голову (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 47);
в) підкорятися кому-, чому-небудь; погоджуватися з
кимсь, чимсь. [Мартіан:] Ні, Валенте, не з послуху
сліпого я прошу тебе скоритися братерській волі.
Брат Ізоген довів так безперечно потребу жертви, що
і сам я мусив схилити голову (Леся Українка, III, 1952, 301);
Схиляти (схилити) чоло (шию) перед ким — чим, рідше
кому — чому: а) визнавати себе переможеним,
погоджуватися, примирятися з кимсь, чимсь. [Хвора:]
Образу я сльозами зустрічала І перед кривдою схиляла
я чоло, Коли вона на мене наступала (Леся Українка, I, 1951,
119); б) виявляти шанобливе ставлення, шанобливу
повагу до кого-, чого-небудь. Тогочасний читач, добре
знаючи суспільно-політичні обставини, в яких виникла
пушкінська «Туча», низько схиляв чоло перед глибиною
думки, благородством серця і громадянською сміливістю
поета (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 28).
2. перен. Навертати, спрямовувати, приваблювати до
кого-, чого-небудь. Я, шукаючи кохання, У тузі
вирішив востаннє Наїну чарами схилить (Пушкін, Руслан
і Людм., перекл. Терещенка, 1949, 21); Він схиляв
кожного до себе своєю лагідною вдачею і вмінням на диво
швидко зав'язувати з новою людиною дружелюбні відносини
(Юрій Збанацький, Ліс. красуня, 1955, 109); Дурень! Не знав
він того, що схилити її [Афіну] вже не вдасться.. Боги
так швидко думок не міняють (Гомер, Одіссея, перекл.
Б. Тена, 1963, 61);
// до чого. Викликати певний настрій,
бажання робити те, що названо в додатку. Холодна
гірська ніч на чужині мимоволі схиляла до інтимності
(Олесь Гончар, III, 1959, 82); У невеличкому залі Дворянського
зібрання їх [делегатів] зібралося сто двадцять п'ять.
Саме місце зборів схиляло до невеселих жартів та
похмурих дотепів (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 578).
Схилити серце до кого — прихильно поставитися до
кого-небудь. Таки частесенько вдається,.. Що мир,
лукавий, як дівча, Цього на людях уквітча, А серце
схилить до другого, Пригорне потай дорогого, — І хто
всю душу віддає — В кайдани зрадно закує (Павло Грабовський, I,
1959, 87).
3. до чого і рідко у що, з інфін., перен. Переконувати, умовляти, примушувати робити що-небудь, погоджуватися на щось. Побував він і на Дунаї, був учасником Молдавського походу, схиляв буджацьких нападників-татар у підданство Росії (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 5); Кінчилась ця розмова тим, що Ярош пообіцяв Байді свою допомогу — будь-що схилити і Миронця, і правління артілі до механізації ферм (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 16); Попи до послуху схиляли Своїх обідраних братів (Микола Гірник, Стартують.., 1963, 25).
4. із запереч. не, перев. док., перен. Перемогти, підкорити кого-, що-небудь. Не схилить утома і голод-біда. Тепер він свідомий червоний солдат (Володимир Сосюра, I, 1957, 331); Зросли ми — дужа сила — Нас Жовтень колихав; Того ніхто не схилить, Хто з нами поряд став (Павло Усенко, Лави.., 1948, 11); Духа твого ніхто не міг схилить (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 166).