в означеннях
Тлумачення, значення слова «схитнутися»:

СХИТНУТИСЯ, нуся, нешся, док.

1. Злегка хитнутися або почати хитатися, коливатися. Коли дзвони, схитнувшись разом, пішли у танець, великі, середні й маленькі.., з усіх усюдів сипнули люди так, наче дзвони тягли їх до себе (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 179); Тихо, мов утка [качка], подався човен уперед, схитнувшись з боку на бік (Панас Мирний, I, 1954, 310); Було тихо і парко, жодна очеретина не схитнеться (Юрій Збанацький, Над Десною, 1951, 67).

2. Хитнувшись, нахилитися; втративши рівновагу, зробити рух з одного боку в інший; похитнутися. Здорова постать замахнула руками вгору, і Зінько почув, як щось тверде штовхнуло його болюче в груди так дуже, що він схитнувся (Борис Грінченко, II, 1963, 478); Разів зо три диркнув кулемет. Літак схитнувся, зачмихав димом, блиснуло під крилом рухливе полум'я (Юрій Збанацький, Крил. гонець, 1953, 40); Великий шматок заборола затріщав, схитнувся, похилився і полетів разом з печенігами, що чіплялись за нього, вниз (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 408); Ослін неждано схитнувся, полісовщик скочив з дошки (Михайло Стельмах, I, 1962, 466);
//  Заколиватися, задрижати від струсу, удару, руху повітря і т. ін. Як земля під ногами схитнеться, Валяться цілі міста і, розхитані, згубу віщують (Микола Зеров, Вибр., 1966, 200); Посунув танк, аж ґрунт під ногами Схитнувсь у матері (Василь Мисик, Верховіття, 1963, 79); Схитнувсь на каганчику вогник (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 86); Тендітний вогник схитнувсь у темряві (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 116);  * Образно. Вже лад старий схитнувсь і пада, Життя нове його змете, — Робитиме гуртом громада, І все, що зробить, — спільне те! (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 274).

3. перен. Відступити, послабити опір. Заходьте в світ, відстояний людьми Від ненажерних зграй, від замахів лукавих! Ми стали твердо тут і не схитнемось ми. Струмує наша кров у цих плодах і травах (Максим Рильський, III, 1961, 152); Коли петлюрівці виступали з Бородянки, щоб рушити далі — в Київ, на їх шляху раптом виросли сотні богунців і розпочали такий бій, що земля червоніла від крові. Петлюрівці схитнулись і почали відступати (Семен Скляренко, Легендарний начдив, 1957, 66);
//  Відчути сумнів, непевність у своїй правоті, правильності дій і т. ін. Байдужий вбивця не схитнеться; Нема рятунку; звів курка. Порожне серце рівно б'ється, З пістолем не здригне рука... (Михайло Лермонтов, Вибр., за ред. Рильського, 1951, 57).
Дух не схитнувся чий — хто-небудь не втратив упевненості у чомусь. Тільки ж мій дух не схитнувсь, не скорився лихій я негоді, Скупчив всі сили свої — перетерпіти біду (Микола Зеров, Вибр., 1966, 335).

4. перен., розм. Втратити здатність розсудливо міркувати, ясно, правильно сприймати і розуміти навколишнє. Годі! Хоча б де єдина Щира душа відгукнулась! Годі! Близька домовина. Що ж? Невеличка людина... Винна сама, що схитнулась (Павло Грабовський, I, 1959, 368); — Справжній був поет, та шкода, що пуття Не буде з його, бо схитнувся (Володимир Самійленко, I, 1958, 184); [Ковшик:] Мій Кандиба теж захворів. Схитнувся бідолаха. Як тільки я з ким-небудь почну говорити, він усе записує. Думаю я його в Київ на перевірку до лікарів відправити (Олександр Корнійчук, II, 1955, 270).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 886.

Коментарі (0)