СХИЗМА́ТИЦЬКИЙ, а, е, церк. Стос. до схизми (у 2 знач.) і схизматиків. — Це безперечно оті схизматицькі попи підбили вас до бунту. Приведіть сюди тих схизматиків! — крикнув Єремія до своїх драгунів (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 165).
СХИЗМА́ТИЦЬКИЙ, а, е, церк. Стос. до схизми (у 2 знач.) і схизматиків. — Це безперечно оті схизматицькі попи підбили вас до бунту. Приведіть сюди тих схизматиків! — крикнув Єремія до своїх драгунів (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 165).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 883.